Супутній нафтовий газ

Реферат

Природні горючі (вуглеводневі) гази, як уже вказувалося, умовно

поділяються на власне природні, тобто гази, що добуваються з чисто

газових родовищ, і попутні, що добуваються попутно з нафтою у

нафтогазових родовищах.

Усі супутні гази належать до жирних газів, тому що в їхньому складі,

крім метану, міститься значна кількість етану, пропану, бутану й ін.

До природного газу належать і супутні гази, які розчинені у нафті,

містяться над нею і виділяються під час її добування. На поверхню нафта

поступає під тиском цих газів і фонтанує. Супутній нафтовий газ

відрізняється за складом від природного: у ньому містить менше метану

(30-59% за об’ємом), але більше етану, пропану, бутану, пентану (7-20%

за об’ємом) і вищих вуглеводнів, ніж у природному газі.

Рис. 1 Родовище нафти з газовим прошарком.

Раніше супутній газ не знаходив застосування і під час добування нафти

його спалювали факельним способом.

При переробці супутнього нафтового газу спочатку відокремлюють рідкі

легко киплячі вуглеводні – пентан, гексан та ін. Вони разом утворюють

так званий газовий бензин (газолін), який використовується як добавка до

звичайних бензинів для кращого їх займання під час запуску двигунів.

Потім відокремлюється пропан-бутанова суміш, якою заповнюють балони під

тиском. Зріджений газ використовується як газоподібне паливо, що

залишається після відокремлення газового бензину і бутан-пропанової

суміші, складається переважно з метану і використовується як паливо.

Для хімічної переробки з супутнього газу відокремлюють індивідуальні

вуглеводні: етап, пропан, н-бутан тощо. Оскільки насичені вуглеводні

відносно хімічно інертні і мало придатні як сировина для хімічного

синтезу, їх перетворюють за допомогою реакцій.

Склад попутних газів залежить від природи нафти, у якій вони укладені в

природних підземних резервуарах, а також від прийнятої схеми відділення

газу від нафти при виході з свердловини. Застосування чотири ступінчатої

системи сепарації дозволяє в значній мірі звільнитися від більш важких

газоподібних гомологів метану й одержати попутний газ, близький за

4 стр., 1978 слов

Природний, попутний нафтовий газ. Нафта — Хімія — ...

... газом, тобто газів, багатих гомологами метану -- пропаном, бутаном. Тип нафти і природа розчинених у ній чи газів, що залягають разом з нею, також впливає на склад одержуваних попутних газів. Попутні гази, ... нафта протягом деякого часу фонтанує на поверхню, поки не знизиться тиск газу; після цього її відкачують насосами. Природний газ, який виходить із свердловини, складається в основному з метану і ...

складом до природного. Застосування менш опрацьованих схем сепарації і

поганий режим їхньої роботи приводить до одержання жирних попутним

газом, тобто газів, багатих гомологами метану — пропаном, бутаном.

Тип нафти і природа розчинених у ній чи газів, що залягають разом з нею,

також впливає на склад одержуваних попутних газів.

Попутні гази, отримані з газових шапок нафтового покладу, як правило,

будуть містити менше важких вуглеводневих газів, ніж гази, отримані з

чисто нафтових родовищ, де вони були цілком розчинені в нафті.

Багато попутних газів є цінною сировиною для одержання зріджених газів і

для хімічної переробки. Густина побіжних газів, як і всіх вуглеводневих

газів, зменшується з підвищенням вмісту метану. Теплота згоряння

попутних газів значно вище ніж газів з чисто газових родовищ і

коливається від 39 до 58 МДж/м3.

Найбільшу цінність для одержання рідких вуглеводневих газів мають

рідких вуглеводневих газів мають

попутні нафтові гази. Нафта на виході сепараторів, у залежності від

режиму сепарації, також містить значну кількість розчинених у ній важких

вуглеводневих газів. Гази, які виділяються з нафти, після сепараторів,

містять близько 30% пропану, 30-35% бутану і близько 30% газового

бензину. Ці гази, тобто гази, отримані в результаті стабілізації нафти,

є цінними для виробництва зріджених газів, що звичайно і вилучаються на

газобензинових заводах.

Штучні, заводські нафтові гази, тобто гази, отримані при деструктивній,

термічній і термокаталітичній переробці нафти, різко відрізняються за

своїм складом від природних газів, як від попутних, так і від природних.

Це розходження полягає в тому, що штучні нафтові гази містять значну

кількість ненасичених олефінових вуглеводнів, що є дуже цінною сировиною

для безлічі всіляких реакцій органічного синтезу.

Отже, основними джерелами для одержання паливних рідких вуглеводневих

газів (пропан, бутан) повинні служити попутні гази, гази

газоконденсатних родовищ, штучні нафтові гази і гази деструктивної

гідрогенізації твердого і рідкого палива. Однак варто вказати, що гази

термічної і термокаталітичної переробки нафти і нафтопродуктів які

містять значну кількість реакційно-здатних неграничних вуглеводнів,

насамперед, повинні піддаватися відповідній переробці для їхнього

фракціонування з наступним використанням у різних синтезах. У зв’язку з

викладеним, процеси одержання рідких вуглеводневих газів будуть нижче

розглянуті стосовно до попутних і інших аналогічних газів.

Одним з найбільш важливих процесів переробки попутних і аналогічних

газів є процес вилучення з них компонентів газового бензину і

компонентів рідких горючих газів. Цей процес називається

4 стр., 1544 слов

Детонаційна стійкість бензину

... процес переробки нафтової сировини під тиском водню для одержання світлих нафтопродуктів (бензину, гасу, дизельного палива), скраплених газів З 3 -З4. >Висбрекинг – термічний спосіб ... і використовують у ролі компонента сировини риформінгу, забезпечуючи отримання автомобільного бензину з поліпшенимиантидетонационними характеристиками. >Керосиновие фракції відповідають вимогам на сучасні і ...

відбензинуванням нафтових газів. Він складається з двох послідовних

операцій: одержання сирого нестабільного бензину і вилучення із сирого

бензину стабільного, звільненого від легких компонентів газового

бензину.

Перша операція, тобто одержання сирого нестабільного бензину,

здійснюється методом компресії, чи адсорбції. Друга операція, тобто

одержання стабільного бензину, зовсім вільного від пропану і більш

легких вуглеводнів і утримуючого бутан в обмежених кількостях,

здійснюється методом чіткої ректифікації.

Для безперебійної і надійної роботи установок відбензинування нафтових

газів потрібно, щоб газ-сировина не містив механічних домішок і води.

Тому одержання рідких газів починається з очищення вихідного продукту

від механічних домішок і води.

Переробка попутних нафтових жирних газів

В схемах перегонки нафти вторинної перегонки бензинової фракції на інших

установках відгоняють головну фракцію НК-65(С, яка вміщує (у середньому

СН4-6%, С2-5,4%, С3-19,7%, С4-66%, С5-1,4%, крім того, компоненти

бензину С5-С6. подібні газові фракції С1-С4 відділяються в бензинових

газосепараторах. Такі фракції скраплюють під тиском 1-3МПа, але значна

їх кількість залишається у вигляді газу, який називають жирним газом.

Він вміщує С1- 12%, С2 –10%, С3-25%, С4-52%. Це основні компоненти, крім

С3-25%, С4-52%. Це основні компоненти, крім

них жирний газ вміщує вуглеводні С5-С6 (в меншій кількості).

Для відбензинювання жирних газів використовують абсорбційний методза

допомогою неполярного абсорбента-бензинової фракції при температурах

30-40(Счи нижче 0(С з використанням холодних установок. Таким чином

зменшується кількість газу-головна фракція-до 10% від сировини (нафти),

сухий газ-1-2%. Процес деетанізації-відділення газів С2-С3 чи

дебутанізаці С1-С4 проводять у фракционіруючому абсорбері.

На ОНПЗ на деетанізаціюспрямовують вуглеводвеві гази та фракції НК-62(Сз

атмосферної перегонки нафти, вуглеводневих газів та фракція НК-62 з

установки каталітичного ріформінгу. Здобувають сухий газ-23,5%, фракція

С3 18,5%, фракція н-С4 16,9%, фракція ізо-С4 11,1%, фракція С5 30%.

ЛIТЕРАТУРА

Химия нефти и газа: Учебн. пособие для вузов / А.И. Богомолов, А.А.

Гайле, В.В. Громова и др./Под ред. В.А. Проскурякова, А.Е. Драбкина —

Л.: Химия,1989. — 424 с.

Гуревич И.Л. Технология переработки нефти и газа.Ч.1.-М.:Химия,1975

Смидович Е.В. Технология переработки нефти.Ч.2.-М.:Химия,1980.-328с

Справочник нефтепеработчика. В 2-х томах./Под ред. С.К.Огородникова.

  • Л.:Химия, 1978.

PAGE

PAGE 6