Трубопровідний транспорт України: проблеми і перспективи розвитку

Трубопроводный транспорт Украины: проблемы и перспективы развития

Зміст

I. Трубопроводи України, їх важливість та унікальність

1.1 Типи трубопроводів та їх повна характеристика

1.2 Правовий статус ГТС України

1.3 Проблеми функціонування трубопроводів

II.Аналіз розвитку і функціонування

2.1 Аналіз функціонування нафтопроводів

2.2 Аналіз функціонування газопроводів

2.3 Аналіз функціонування продуктопроводів

III. Країни що володіють трубопровідним транспортом

3.1 Зв’язки та співпраця України з іншими країнами світу

3.2 Перспективи для України

Висновки

Використана література

Розділ I. Трубопроводи України, їх важливість та унікальність

1.1 Типи трубопроводів, розміщення та їх повна характеристика

Трубопровідний транспорт відрізняється найменшою собівартістю і використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також деяких хімічних продуктів (зокрема, аміаку).

Він є одним з найефективніших, бо, порівняно із залізничним і автомобільним транспортом, доставка нафти ним в три рази дешевша. Перевагами цього виду транспорту є і можливість функціонування протягом усього року, висока продуктивність праці, відносно мала кількість обслуговуючого персоналу мінімальні втрати при транспортуванні, можливість прокладання трубопроводів за найкоротшою відстанню незалежно від рельєфу, безперервність процесу транспортування, а також його екологічна чистота.Це відносно новий вид транспорту.

Трубопровідний транспорт в Україні є одним з найрозвинутішим і складається з двох частин — газопроводу та нафтопроводу. За обсягом транзиту трубопровідний транспорт є першим.

На сьогодні Україна є найбільшим у світі транзитером природного газу. Системами магістральних газопроводів, які перебувають у користуванні НАК «Нафтогаз України», російський природний газ надходить до країн Західної, Центральної та Східної Європи. Ці системи технологічно зв’язані з аналогічними магістральними газопроводами Росії, Бєларусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі, а через них — і з газопроводами всього Європейського континенту. Пропускна спроможність вітчизняної газотранспортної системи на вході становить 290 млрд. м3, а на виході (до країн Західної, Центральної та Східної Європи, а також до Молдови і на південь Росії) — майже 170 млрд. м3 на рік.

Відповідно до програми розширення потужностей для транзиту газу і забезпечення його надійності, передбачено будівництво 4 компресорних станцій на першій нитці газопроводу «Торжок — Долила» (довжиною 529 км) і другої нитки цього газопроводу з двома компресорними станціями; другої нитки газопроводу «Ананьїв — Ізмаїл» (довжиною 377км) з трьома компресорними станціями; газопроводу-перемички «Тальне—Ананьїв» (довжиною 190 км), а також розширення газопроводу «Долина-Ужгород».

20 стр., 9597 слов

Газова промисловість України, її регіональні особливості

... України 3.2 Проблеми розвитку газотранспортної системи України ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Газова промисловість ... відомо, що правильне та незалежне функціонування ПЕК кожної країни є запорукою ... газу по газопроводах для постачання населенню і промисловості. На території України розвивається ... а також транспортуванням газу до споживача [7, с.21 ]. Велику роль відіграє газова промисловість ...

Газопровідний транспорт є не лише найбільш ефективним, а й фактично єдиним видом транспорту в Україні для транспортування газу. Загальна протяжність газопроводів України сягає 38 тис. км.

Рис.1.

З рис.1. видно що газотранспортна система України продовжує свій розвиток, будуючи нові трубопроводи, що дозволяє більш ефективно транспортувати газ по території України.

Основу становлять магістральні газопроводи, збудовані в 50-х і 60-х роках для експорту газу з України: Дашава — Київ — Москва, Шебелинка — Брянськ, Шебелинка — Острогожськ — Москва, Дашава — Мінськ — Вільнюс — Рига. Три перших газопроводи нині використовуються для поставок в Україну газу з Росії та Туркменистану. Для газифікації країни були збудовані такі газопроводи: Дашава — Дрогобич, Дашава — Стрий, Дашава — Долина — Львів, Угорськ — Івано-Франківськ, Шебелинка — Харків, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів, Шебелинка — Київ — Красилів — західні райони України. З Прикарпаття йдуть газопроводи в Польщу, Словаччину, Чехію. Через територію України прокладено магістральні газопроводи з Оренбурга, Західного Сибіру, якими Росія експортує газ у Західну Європу.

Нове будівництво та реконструкція газопроводів і компресорних станцій дозволять підвищити потужність і надійність діючої транзитної системи газопроводів, забезпечити перспективні потреби нашої країни в транзитних поставках газу до 2010 р. і на майбутнє.

Нафтопровідний транспорт України включає в себе 12 основних нафтопроводів загальною протяжністю біля 3,0 тис. км. Діаметр труб — 720 мм. Нафтопровідна мережа представлена транс-європейським нафтопроводом «Дружба», протяжність якого в межах України — 680 км. По ньому нафта з Росії через територію України поставляється в країни Центральної Європи (Словаччини і Угорщини).З 1999 р. встановлено плату за транзит нафти територією України у розмірі 0,75 дол. за 1 т. Згідно з укладеними угодами, українська сторона зобов’язана направляти частину коштів, одержаних від перекачування нафти, на реконструкцію та утримання нафтопроводів. У свою чергу, російська сторона зобов’язалася транспортувати через нашу територію достати і для цього обсяги нафти та ще в 1993 р. відмовилася від спорудження нафтопроводу еі обхід території України.

Протягом останніх років досягнуті домовленості вдавалося зберегти. Проте не стабільність і непередбачуваність українського податкового законодавства дають російській стороні підстави переглянути свої зобов’язання щодо будівництва наф топроводу в обхід України, що, в свою чергу, призведе до значного зменшення пе рекачування нафти її територією та (як наслідок) до скорочення валютних надходжень до державного бюджету нашої держави. А головне — Україна може втратити унікальну нафтотранспортну систему забезпечення доставки нафти на Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський і Одеський нафтопереробні заводи.

4 стр., 1978 слов

Природний, попутний нафтовий газ. Нафта — Хімія — ...

... нафта протягом деякого часу фонтанує на поверхню, поки не знизиться тиск газу; після цього її відкачують насосами. Природний газ, який виходить із свердловини, складається в основному з метану і ... динамічної в'язкості до щільності середовища. Велике значення має знання поверхневого натягу нафти. При зіткненні нафти і води між ними виникає поверхня типу пружної мембрани. Капілярні явища ...

Крім того, Законом України «Про податок на додану вартість» з 1 січня 2000 р. введено ПДВ на транзитні послуги, що ще більше ускладнить проблему транзиту. З огляду на це, з метою збереження транзитних можливостей Української держави і забезпечення виконання національної програми «Нафта і газ України до 2010 року» необхідно вжити ряд заходів політико-економічного змісту:

  • не запроваджувати відрахування за транзит нафти (а також газу) територією України, а використовувати ці кошти на утримання всього багатокілометрового тру бопровідного господарства (50 тис. км трубопроводів, 35 тис. км магістральних і розподільних газопроводів і 15 тис. км нафтопроводів і нафтопродуктоводів) у належ ному робочому стані, що з часом стає дедалі складнішим (за даними фахівців «Укргазпрому», до 50% довжини трубопроводів є застарілими і небезпечними для експлуатації: щороку виникає нагальна потреба замінити 400-500 км труб, а планові ремонти здійснюються лише на ділянках довжиною 40-60 км);
  • залишити у розпорядженні підприємств нафтогазової галузі відрахування до Державного інноваційного фонду та до амортизаційного фонду з метою оновлення і реконструкції виробництва;
  • не обкладати ПДВ послуги, пов’язані з транзитом нафти (природного газу) територією України, а також операцій з продажу газу;
  • приділити більше уваги бережливому споживанню енергоносіїв (адже Україна посідає 6-е місце у світі за споживанням і 3-є (після США і Німеччини) — за імпортом газу, витрачаючи щороку 5 млрд.

дол. на закупівлю газу в Росії; велике споживання первинної енергії у розрахунку на одиницю ВВП робить вітчизняні товари неконкурентоспроможними на світовому ринку).

Решта нафтопроводів має внутрішньодержавне і міждержавне значення і забезпечує нафтопереробні заводи України нафтою, основна частка якої поки що надходить з Росії. Зокрема, це нафтопроводи Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон і Мічурінськ — Кременчук. Через ці нафтопроводи в Україну надходить сибірська нафта.

Важливе значення мають нафтопроводи, які поставляють вітчизняну нафту на нафтопереробні заводи: це Гнідинці — Розбишівське — Кременчук довжиною 395 км; Кременчук — Херсон (428 км), Долина — Дрогобич (58 км), Битків — Надвірна (15 км), Качанівка — Охтирка.

В Україні створено мережу продуктопроводів: аміакопровід Тольятті — Горлівка — Одеса, етиленопровід Чепіль (Угорщина) — Калуш.

Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта” створено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256 на базі державних акціонерних товариств “Магістральні нафтопроводи “Дружба” та “Придніпровські магістральні нафтопроводи”. Головою правління ВАТ “Укртранснафта” обрано Тодійчука Олександра Сергійовича, Спеціального уповноваженого України з питань Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору.

Загальна довжина нафтопроводів ВАТ “Укртранснафта” складає близько 3850 км. Перекачування нафти забезпечують 39 нафтоперекачувальних станцій сумарною потужністю 580 тис. кВт. Ємність резервуарного парку складає близько 800 тис. м3

Обсяги транспортування нафти ВАТ “Укртранснафта” становлять 64-66 млн. тонн нафти на рік. Пропускна спроможність нафтопроводів ВАТ “Укртранснафта” — 100 млн. тонн нафти на рік, у тому числі 66 млн. тонн — на експорт.

ВАТ “Укртранснафта” забезпечує надійне транспортування нафти на українські нафтопереробні заводи та транзитні поставки в країни Східної та Центральної Європи.

Одеса-Броди: найкоротший шлях каспійської нафти на Європейський ринок.

Зараз відбуваються суттеві зміни в структурі джерел постачання нафти в Європу. В наступні десять років прогнозується збільшення щорічного експорту нафти з прикаспійських держав до 100-150 млн. тон (2-3 млн.баррелів в день).

Це в 4-6 разів більше нинішніх обсягів.

Найбільш перспективним нафтодобувним регіоном є північна частина Каспійського моря, де розташовані родовища “Тенгіз” та “Кашаган”. Родовище “Кашаган” відоме як найбільше родовище, що було відкито в світі за останні 30 років. Створена транспортна інфраструктура (збудовано нафтопровід “Баку-Супса”, завершено будівництво першої черги нафтопровода “Тенгіз-Новоросійськ ІІ”) дає можливість транспортувати каспійську нафту на східне узбережжя Чорного моря. В той же час, обсяги нафти, що транспортуються через протоку Босфор, не можуть бути суттево збільшені. Таким чином, перспективи збільшення видобутку нафти в Каспійському регіоні викликали необхідність створення нових нафтопроводних маршрутів.

Нафтотранспортна система “Одеса-Броди” вирішує проблему пропускної здатності Босфора. Магістральний нафтопровід “Одеса-Броди” та морський нафтовий термінал “Південний” готові до прийняття та подальшого транспортування нафти до нафтопереробних заводів України та Європи.

Для подальшого розвитку проекту “Одеса-Броди” на коммерційній основі планується створення міжнародного консорціуму.

трубопровід газотранспортний

Технічні характеристики нафтопровідної системи “Одеса-Броди”

Довжина

674 км

Діаметр

1020 мм

Початкова пропускна потужність

14.5 млн тонн

Пропускна потужність після введення ІІ черги

45.0 млн тонн

Головних насосних станцій

1

Кількість насосних станцій після введення ІІ черги

3

Дедвейт танкерів

до 100,000 тонн

Ємність резервуарного парку І черги

200,000 м3

Ємність резервуарного парку після введення ІІ черги

600,000 м3

Рис.4.

На рис.4. вказано діючі нафтопроводи, нафтопереробні станції, нафтопереробні заводи, та нафтотермінали.

1.2 Правовий статус ГТС України

Чинним законодавством України заборонена передача в оренду об’єктів держвласності, внесених до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації (ГТС належить до таких об’єктів).

Теоретично на підставі договору концесії, об’єкт держвласності може бути переданий у довгострокову оренду. При цьому концесіонер одержує право власності не на сам об’єкт, а на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об’єктом, і на продукцію (послуги), вироблену в результаті виконання умов концесійного договору. Реальний власник об’єкта — держава — може розраховувати тільки на обумовлену в концесійному договорі винагороду і у разі невиконання концесіонером зобов’язань достроково розірвати договір.

Передача ГТС у концесію (у разі вилучення системи з переліку об’єктів, що не підлягають приватизації) видається досить привабливою, однак існують високі ризики укладення концесійного договору, що не повною мірою відповідатиме інтересам держави. На практиці це може призвести до втрати контролю над тарифною політикою і, як наслідок, до зменшення транзитних тарифів на експортований газ та збільшення тарифів на внутрішнє транспортування.

Такий злочин як пошкодження об єктів магістральних трубопроводів трапляється не часто, однак, небезпечність його надзвичайно велика з огляду на те, що він може спричинити доволі тяжкі наслідки, такі як порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів, а також створення небезпеки для життя людей, загибель людей, інші нещасні випадки з людьми або аварії, пожежі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки. Порівняно рідкісне застосування ст. 292 КК аж ніяк не свідчить, що вона малоефективна. Слід визнати, що сам факт існування цієї кримінально-правової норми має попереджувальний вплив на потенційних злочинців, здатних пошкодити магістральні трубопроводи і технологічно пов язані з ними системи. Тому доки є реальна можливість, хоча б одиничних випадків скоєння таких злочинів, норма КК, яка встановлює відповідальність за них, має важливе значення у боротьбі з цим протиправним посяганням. Норма про пошкодження об єктів магістральних нафто-, газо- і нафтопродуктопроводів до цього була у Главі 2 Особливої частини КК 1960 р. “Інші злочини проти держави”. Наявність однорідних відносин, що гарантують безпеку руху й експлуатації всіх видів транспорту, дала підстави на виділення у КК 2001 року окремої глави про “транспортні” злочини, що точно відбиває особливості родового об єкта відповідних посягань. Так, чинний КК України містить Розділ 11 “Злочини проти безпеки руху й експлуатації транспорту” й у ньому вміщено статтю про відповідальність за пошкодження об єктів магістральних трубопроводів (ст. 292).

1.3 Проблеми функціонування трубопроводів

Починаючи з 1995 року магістральні нафтопроводи України страждають від злочинних дій сторонніх осіб та угруповань злочинців. Це засвердлення та пошкодження нафтопроводів, крадіжки нафти, руйнування та розкрадання споруд лінійної частини нафтопроводів, кабельно-провідникової продукції тощо. Так, тільки в 2004 році на об’єктах магістральних нафтопроводів «ВАТ «Укртранснафта» сталося близько 69 подібних випадків. При цьому ВАТ «Укртранснафта» несе значні збитки, забруднюється природне середовище, фахівці відволікаються на ліквідацію аварій та їх наслідків, під загрозу ставиться навіть життя людей. ВАТ «Укртранснафта» було вимушене збільшити чисельний персонал та оснащення служби охорони Товариства з метою охорони об’єктів нафтотранспортної системи. Це дало позитивний результат — кількість пошкоджень нафтопроводів суттєво зменшилась. Зупинки нафтопроводів для ліквідацій аварій ставлять під загрозу енергетичну безпеку України, зменшують привабливість України як транзитної держави в очах міжнародних організацій. ВАТ «Укртранснафта» вживає всі можливі заходи для припинення цих злочинних дій. Регулярно здійснюється обліт траси нафтопроводів гелікоптерами, об’їзд дільниць нафтопроводу усіма службами, які виконують планово-профілактичний та попереджувальний ремонти, огляд найбільш важливих дільниць обхідниками. Згідно проведеного аналізу виявлено, що за допомогою гелікоптерів виявляється більш ніж 50% пошкоджень і затрати на роботу гелікоптерів оправдовують себе своєчасним виявленням і попередженням витоків нафти з негерметичних пристосувань та засверлень.

Засоби захисту від корозії Важливу роль в підвищенні надійності роботи нафто- та газопроводів відіграє захист від корозії. Підземні металеві споруди захищаються по технологічній системі електрохімзахисту (катодній, протекторній і дренажній) безперервною катодною поляризацією всієї поверхні. Елементи технологічної системи електрохімзахисту повинні складатися із відновлювальних виробів з експлуатаційним терміном не менше 10 років. Для визначення стану захисту від корозії існуючих підземних комунікацій проводиться обстеження стану захисту по поляризаційним потенціалам. По одержаним даним визначається необхідність капітального ремонту анодних заземлень і ремонту засобів ЕХЗ. Для забезпечення 100% активного захисту магістральних нафтопроводів та споруд від корозії у 2004 році виконувались заміна та ремонт морально та фізично застарілих катодних станцій, заміна деградованих анодів, проводиться аналіз надійності електрохімзахисту в зонах блукаючих струмів в районах перетинів трубопроводів з електрифікованими залізними дорогами та виконуються необхідні заходи.

У зв’язку з частими повенями, перевищенням проектного рівня води і активізацією зсувних процесів в районі Карпатських гір значно збільшилася небезпека виникнення надзвичайних ситуацій на магістральному нафтопроводі «Дружба». Особливу небезпеку викликає ділянка нафтопроводу в районі с. Пасіка у Свалявському районі Закарпатській області. Для забезпечення надійної експлуатації нафтопроводу «Броди — Ужгород» завершені роботи з винесення з аварійно-небезпечної зони двох ниток діаметром 500 і 700 мм протяжністю траси 53 км та будівництво напорознижуючої станції.

Існує така проблема як фізичне старіння трубопровідного господарства нашої країни. Гострою стала необхідність заміни сотень кілометрів магістральних трубопроводів щороку і десятків газоперекачувальних станцій, діагностики трубопроводів з метою запобігання аваріям. Слід провести переговори з Європейською комісією відносно можливості підтримки реконструкції українських газопроводів, які на сьогодні в повному обсягу забезпечують поставки російського палива до Європи.

Україні потрібні технічні та технологічні засоби для утримання трубопровідного господарства (довжиною 50 тис. км) у належному стані, але бракує коштів. В обох випадках проблема полягає у труднощах з фінансуванням. Тому вкрай необхідно залучати приватний національний та іноземний капітали, а також інші джерела фінансування.

Завдяки тому що Україна займає стратегічне положення на шляху трубопроводів блакитне паливо отримують 19 країн. Тому від ефективної роботи газотранспортної системи України залежить не тільки її власний добробут, але й енергетична безпека ЄС. У зв’язку з цим моніторинг стану газотранспортної мережі, попередження аварійних ситуацій на трубопроводах є на сьогодні актуальним завданням.

Лінії магістральних трубопроводів в гірській частині прокладаються по найменш антропогенно-порушених ПТК, стаючи таким чином, основним фактором їх трансформації. Ступінь впливу будівництва трубопроводу в значній мірі залежить від діаметра труб, які прокладаються. Чим він більший, тим більшою повинна бути траншея, яка готується для прокладання лінії трубопроводу. Відповідно зростає площа і сила антропогенного впливу на природне середовище. Сучасні магістральні газопроводи, прокладенні через Карпатський регіон, мають, як правило, великий діаметр — 1420мм, а тому порушують при будівництві великі площі.

Лінійний характер магістральних трубопроводів приводить до розділяючого ефекту у впливі на ПТК, який проявляється в розсікаючому вторгненні в їх середовище і порушенні горизонтальних зв’язків.

Будівництво магістральних трубопроводів супроводжується значними порушеннями природних систем. Так, наприклад, при будівництві трансконтинентального трубопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород» у Карпатах в грунт було закладено 110тис.тонн труб, вийнято 2.3 мільйони кубометрів грунту, було прокладено 456км під’їздів до трас і вздовж трасових доріг.

Однією із найсерйозніших проблем експлуатації магістральних трубопроводів є їх аварійність — непередбачена відмова лінійної частини трубопроводу, що супроводжується катастрофічним впливом на навколишнє середовище.

Провівши аналіз причин аварійності на магістральних трубопроводах зроблено висновок, що близько 50% всіх аварій відбувається через недоврахування властивостей природного середовища. Тому потрібен режим уважного нагляду за станом трубопровідних систем.

II.Аналіз розвитку і функціонування

2.1 Аналіз функціонування нафтопроводів

Нафтопровідною системою країни, оператором якої є НАК «Нафтогаз України» (ВАТ «Укртранснафта»), здійснюються поставки нафти з Росiї та Казахстану на нафтопереробнi заводи України i прокачування її на експорт до країн Центральної i Захiдної Європи. Річна пропускна здатність системи на вході складає 114 млн. тонн, транзитні потужності на виході — 56,3 млн. тонн. Морський нафтовий термінал «Південний», оснащений резеруарним парком ємністю 200 тис.куб.м, здатний приймати нафтові танкери дедвейтом 100 тис.тонн. За результатами фактичних обсягів перекачки нафти за 2006 рік існують резерви пропускної спроможності нафтопроводів на вході 67,4 млн.тонн, на виході (транзит) 25,1 млн.тонн, на виході (НПЗ) 42,9 млн.тонн. Рівень завантаження нафтотранспортної системи (середній) 41%.

ВАТ «Укртранснафта» скоротило об’єми транспортування нафти в січні-липні 2006 р. в порівнянні з відповідним періодом 2005 р. на 9,6% — до 26,044 млн т. Зокрема об’єми транзиту збільшилися на 0,5% — до 18,929 млн т. Постачання на українські НПЗ зменшилися на 28,5% — до 7,115 млн т.

У липні транспортування нафти знизилося на 19,9% в порівнянні з липнем 2005 р. — до 3,877 млн т. Зокрема транзит зріс на 4,2% — до 2,839 млн т, транспортування на НПЗ — знизилося на 50,5% — до 1,048 млн т.

Філіал «Магістральні нафтопроводи «Дружба» скоротив транспортування нафти за 7 місяців в порівнянні з відповідним періодом 2005 р. на 7,3% — до 12,785 млн т. Зокрема транзит зменшився на 1,7% — до 12,508 млн т, постачання для НПЗ України — на 74,1% — до 277 тис. т. У липні філіал збільшив об’єми транспортування нафти на 18,3% в порівнянні з липнем 2005 р. — до 1,846 млн т.

Філіал «Придніпровські магістральні нафтопроводи» скоротив транспортування нафти за 7 місяці на 11,6% — до 13,26 млн т, зокрема транзит — зріс на 4,9% — до 6,422 млн т, постачання для українських НПЗ знизилися на 23,1% — до 6,838 млн т. У липні філіал понизив об’єми транспортування нафти на 37,7% — до 2,042 млн т в порівнянні з липнем 2005 р.

Зниження показників по транспортування нафти пов’язане із зупинкою на реконструкцію Херсонського і Одеського НПЗ.

Транспортування нафти нафтопровідною системою України, за оперативним даними, у січні-вересні збільшилися на 17,3%, у порівнянні з аналогічним періодом 2006 року, до 39 млн 776,6 тис. тонн.

У повідомленні прес-служби ВАТ Укртранснафта НАК Нафтогаз України відзначається, що при цьому транзит за 9 місяців 2007 року склав 30 млн 690,9 тис. тонн нафти, що на 24% більше, ніж за аналогічний період 2006 року.

Філією Придніпровські магістральні нафтопроводи була транспортована з початку року 20 млн 3,7 тис. тонн нафти (на 13,9% більше), обсяги транспортування нафти філією Магістральні нафтопроводи (МН) Дружба за 9 місяців 2007 року склали 19 млн 772,9 тис. тонн (на 21% більше).

Крім того, у січні-вересні п.р. на нафтопереробні заводи (НПЗ) України було транспортовано 9 млн 85,7 тис. тонн нафти.

Рис.4.

З рис.4. видно що з 1991 року загальні обсяги транзиту нафти територією України зменшилися майже вдвічі. Особливо зменшилися обсяги транспортування нафти до нафтопереробних заводів держави.

2.2 Аналіз функціонування газопроводів

У 2006 році ДК “Укртрансгаз” транспортувала до країн Європи 113,8 млрд. куб. м. природного газу. Обсяг транзиту до країн СНД склав 14,7 млрд. куб. м. У порівнянні з минулим роком обсяг транзиту газу через територію України до країн Європи зменшився на 7,7 млрд. куб. м. Причиною зменшення обсягів транзиту газу через територію України стало скорочення відбору природного газу споживачами європейських країн внаслідок аномально теплого осінньо-зимового періоду 2006 року.

Показник

2005 р.

2006 р.

2006 до 2005

Транспортовано до країн Європи, в т.ч. через:

121,5

113,8

93,7%

ГВС Ужгород (до країн Європи)

81,2

73,7

90,8%

ГВС Теково (до Румунії)

1,8

2,4

133,3%

ГВС Берегово (до Угорщини та балканських країн)

11,9

11,3

95,0%

ГВС Дроздовичі (до Польщі)

4,6

4,5

97,8%

ГВС Орловка (до Туреччини та балканських країн)

22,0

21,8

99,1%

Транспортовано до країн СНД, в т.ч. :

14,9

14,7

98,7%

до Молдови

2,8

2,5

89,3%

до Російської Федерації

12,0

12,3

102,5%

Транспортовано споживачам України

68,9

67,0

97,2%

За січень-серпень 2007 року ДК “Укртрансгаз” протранспортувала до країн Європи 69,0 млрд. куб. м. природного газу. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року обсяг транзиту газу через територію України до країн Європи зменшився на 8 млрд. куб. м. (11,6%).

Зменшення транзиту територією України сталося також і через суб’єктивні фактори. Через непослідовну та нестабільну газову політику Уряду Єханурова, зокрема у стосунках з ВАТ «Газпром», Росія у 2005 році розпочала будівництво, а 4 квітня 2007 р. ввела в експлуатацію газопровід «Сохрановка — Октябрьская». Непослідовна енергетична політика підірвала довіру до України, оскільки Київ було віднесено до нестабільних партнерів, з якими невигідно вибудовувати довгострокові відносини. Саме у 2005 році і росіяни, і європейці почали шукати альтернативні шляхи транспортування газу. Нова ділянка «Сохрановка — Октябрьская» з’єднала північну і південну частини Ростовської області в обхід території України. В результаті за 8 місяців 2007 р. транзит по українській ділянці магістрального газопроводу «Північний Кавказ — Центр» скоротився з 7,6 до 0,3 млрд. куб. м газу. Щорічні втрати України на першому етапі складуть близько $36 млн. Фактично, після виведення газопроводу «Сохрановка — Октябрьская» на проектну потужність українська ділянка газопроводу (250 км газопроводу та 3 компресорні станції) не використовується. Надмірна політизація газового питання і невміння проводити гнучку тарифну політику не вперше призводить до втрат України.млрд.м3

Показник

Січень- серпень 2006 р.

Січень-серпень 2007 р.

2007 до 2006

Транспортовано до країн Європи, в т.ч.:

77,0

69,0

89,6%

ГВС Ужгород (до країн Європи)

50,7

43,4

85,6%

ГВС Теково (до Румунії)

1,6

1,4

87,5%

ГВС Берегово (до Угорщини та балканських країн)

7,5

6,2

82,7%

ГВС Дроздовичі (до Польщі)

3,0

2,7

90,0%

ГВС Орловка (до Туреччини та балканських країн)

14,2

15,3

107,7%

Транспортовано до країн СНД, в т.ч. :

9,2

2,0

21,7%

до Молдови

1,6

1,7

106,3%

до Російської Федерації

7,6

0,3

3,9%

Транспортовано споживачам України по ГТС ДК “Укртрансгаз”

41,3

36,1

87,4%

Рис.5 .

З рис.5. видно обсяги транспортування газу територією України протягом 16 років.

У результаті переговорів між НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Газпром» та «Росукренерго» АГ щодо умов постачання природного газу та його транзиту територію України у 2008 році українській стороні вдалося зафіксувати у угодах збільшення обсягів транзиту природного газу у західному напрямку. Загалом наступного року територією України буде транспортовано транзитом 113,7 млрд. м3 газу, що на 3,7 млрд.м3 більше запланованого обсягу на 2007 рік

Збільшення обсягів транзиту природного газу позитивно позначиться на фінансовому становищі нафтогазового комплексу України. НАК «Нафтогаз України» отримає додаткові грошові надходження, що дозволить частково компенсувати зростання ціни імпортованого природного газу, яка становитиме $179,5 за тис. м3. Компенсуватиме підвищення ціни і збільшення ставки на транзит природного газу територією України. Її підвищення до $1,7 за тис. м3 на 100 км дозволить Компанії отримувати додаткові доходи у розмірі близько $400 млн. на рік.

Довідка: Поставки природного газу в Україну в 2008 році здійснюватимуться згідно з довгостроковим контрактом між ЗАТ «Укргаз-Енерго» та компанією «Росукренерго АГ».

Збільшення ціни імпортованого природного газу викликано зростанням цін на середньоазійський природний газ, який надходить з території Туркменистану, Казахстану та Узбекистану для споживачів України. Разом з тим, ціна газу для України залишається однією з найнижчих серед країн СНД. Транзит природного газу територією України здійснюється відповідно до умов довгострокового Контракту між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром», який діє до 2013 року.

2.3 Аналіз функціонування продуктопроводів

Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак», знаходиться у державній власності, та створено за рішенням Уряду України з метою створення цілісного промислового комплексу, який повинен забезпечувати ефективне функціонування системи транспортування аміаку, оскільки основними приорітетами діяльності Міністерства промислової політики України являється підвищення конкурентоспроможності промисловості та посилення інноваційної спрямованості розвитку промисловості, підвищення ефективності державного управління промисловістю та запровадження системи стратегічного планування промислового сектору економіки.

Українську ділянку магістралі обслуговують два управління: Горлівське і Миколаївське. Щоб налагодити чітку координацію дій, виробити єдину технічну політику, Кабінет міністрів України вирішив об`єднати ці організації в цілісний промисловий об`єкт. Для цього Постановою КМ України від 22.05.2001року №571 створено Українське державне підприємство «Укрхімтрансамміак» на базі ліквідованих УДЗЕП «Укрзовнішхімпром», МДП «Трансаміак» та ПДУ «Трансаміак» ухвалив рішення об’єднати розрізнені після набуття Україною незалежності структури, що займалися транспортуванням аміаку українською ділянкою трубопроводу Тольятті — Горлівка — Одеса.

Потенційно один із найнебезпечніших аміачних трубопроводів проходить через сім густонаселених областей України. Агресивна хімічна речовина — основа родючості багатьох сільськогосподарських культур — уже понад 25 років безпечно транспортується, через спеціальну магістраль у надрах землі, під водоймами та залізницями й автошляхами. Його безпеку на нашій території гарантує дружний колектив державного підприємства «Укрхімтрансаміак».

Траса аміакопроводу перетинає великі ріки — Південний Буг, Дніпро та Сіверський Донець. Окрім природних водних басейнів, магістраль долає питні канали, крупні й менші водосховища, річки й лимани. Найвідоміші з каналів — Дніпро — Донбас та Сіверський Донець — Донбас. Трубопровід загалом перетинає 160 малих річок, вибалків та ярів, 80 автомобільних доріг із твердим покриттям, 21 залізничну колію, а також велику кількість повітряних і підземних комунікацій.

Аміакопровід, що проліг дном річок або лиманів, — складна інженерна споруда. Через водні перешкоди основну гілку неодмінно супроводжує резервна. Поряд прокладено лінії зв’язку й телекомунікацій. Кожен метр труби — під постійним і неослабленим контролем. При виникненні найменшої загрози — пошкоджена частина блокується, а рідину транспортує паралельна мережа. Там, де труба виходить на поверхню, вмонтовано компенсатори температур. Кожна пора року має свої прохідні чи спекотні перепади. W — чи S — подібні вигини компенсують напругу магістралі.

Рідкий аміак потребують у фармакології, виробництві мінеральних добрив — селітри та карбаміду, ним заправляють великі холодильні установки у всіх галузях промисловості. З нарощуванням прокачаного аміаку доводиться вдосконалювати і заходи безпеки, особливо в місцях перетинання магістраллю водних артерій. Будь-які неполадки, будь-якої години, якщо такі стануться, готові усунути відповідні служби підприємства.

В Україні діють три управління магістрального аміакопроводу:

1. Придніпровське управління магістрального аміакопроводу УДП «Укрхімтрансаміак» , яке обслуговує частину трубопроводу протяжністю 574 км, включаючи 214км відводу від Горлівки, що проліг територією трьох областей — Харківською, Запорізькою, Донецькою областей; 2. Миколаївське управління магістрального аміакопроводу УДП «Укрхімтрансаміак» за яким закріплено 444 км аміакопроводу, що проліг територією чотирьох областей — Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської й Одеської. 3. Южненське управління магістрального аміакопроводу УДП «Укрхімтрансаміак».

III. Країни що володіють трубопровідним транспортом

3.1 Зв’язки та співпраця України з іншими країнами світу

Уряд України зацікавлений у розвитку проекту “Одеса-Броди” з залученням міжнародних партнерів. Проект отримує підтримку від уряду США та Польщі, Європейського Союзу та Європейського банку реконстурції та розвитку. З метою комерціалізації проекту “Одеса-Броди” и його подальшого розвитку у відповідності до міжнародної практики компанії Halliburton Kellogg Brown&Root та Cambrige Energy Research Associates провели дослідження європейського ринку споживання та конкурентних варіантів транспортування легкої каспійської нафти на нафтопереробні заводи Європи. В рамках програми Європейського Союзу TASIS/INOGATE проводиться технічний аудит об`єктів нафтотранспортної системи “Одеса-Броди”. Триває підготовка до будівництва нафтопроводу “Броди-Плоцьк” (Польща).

Введення в експлуатацію цього нафтопроводу дозволить транспортувати нафту через систему “Одеса-Броди” в Польщу та країни Північної Європи.

Південна частина нафтотранспортної системи України проходить через Броди в Словаччину та Угорщину. З цих країн прокладені нафтопроводи в Республіку Чехія, Німеччина та Хорватію. При умові будівництва нафтопроводу “Братислава-Швехат” довжиною біля 50 км буде забезпечено можливість транспортування нафти на нафтопереробні заводи Австрії.

Нафтопровід “Одеса-Броди” дозволить транспортувати каспійську нафту на українські нафтопереробні заводи — НПК “Галичина” та “Нафтохімік Прикарпаття”. Вони спроєктовані для переробки української легкої нафти, яка за своїми характеристиками подібна до каспійської.

3.2 Перспективи для України

Збільшення потужностей нафтотранспортної системи.Для підвищення рівня використання виробничих потужностей нафто-транспортної системи, збільшення пропускної спроможності магістральних нафтопроводів, передбачено ряд заходів, направлених на реалізацію перспективних проектів. З метою збільшення продуктивності нафтопроводу на ділянці Снігурівка- Августівка завершено будівництво проміжної насосної станції «Миколаївська». Одночасно з цим виникає необхідність в будівництві на НПС «Августівка» двох резервуарів ємністю 20 000 м3, що відповідає раніше розробленому проекту. З метою підвищення пропускної здатності нафтопроводу Кременчук-Херсон, а також для забезпечення надійної експлуатації підводних переходів через річки Дніпро і Псьол необхідно спроектувати і побудувати проміжну НПС «Чикалівка». Для перевалки нафти і нафтопродуктів на танкери з використанням споруд збудованого терміналу розроблено проект будівництва залізничної естакади, що дасть можливість перевалки з залізниці в танкери на МНТ «Південний» додаткових обсягів нафти та нафтопродуктів в обсягах 3,2 млн. тонн на рік. В даний час проводяться інженерно-вишукувальні роботи.

Значний рівень залежності України від імпорту енергоносіїв, особливо від монопольного імпорту природного газу та значний рівень його споживання в країні, обумовлюють незадовільний стан її енергетичної безпеки.

Одним із можливих шляхів зменшення енергетичної залежності є диверсифікація імпорту газу, але бажання реалізувати будь-який її варіант зустрічає ряд політичних і економічних перешкод, які є дуже значними, тому реальне втілення в життя диверсифікаційних проектів потребує значних зусиль та коштів.

Необхідні обсяги та існуюяі джерела газового імпорту.

Сьогодні в Україні споживається ~76,5 млрд.м3 газу, з яких ~20,3 млрд.м3 власного видобутку /1/. Більша частина імпортованого газу постачається в Україну із Туркменістану. Іншу частину газу (біля 24 млрд.м3) Україна одержує із Росії, як плату за транзит російського газу в Європу. При поступовому переході на грошову оплату послуг за транзит ці обсяги будуть зменшуватись.

Положення ускладнюється ще й тим, що туркменський газ постачається по трубопроводам через територію Казахстану, Узбекистану і Росії, тобто Україна має певний рівень залежності також і від них. До того ж, Росія є монополістом не тільки щодо частки постачання імпортованого в Україну газу (плата за транзит), а також і значної частки нафти (майже 80 %).

У майбутньому згідно із проектом “Енергетичної стратегії .2030” /2/ обсяги споживання та власного видобутку природного газу в Україні будуть збільшуватись. Обсяги імпорту газу будуть залежати від обсягів його споживання (які в свою чергу залежать від темпів економічного розвитку країни та обсягів енергозбереження) і складуть за базовим і оптимістичним сценаріями цієї стратегії порядку 60-65 млрд.м3

Висновки

Розвиток трубопровідних систем є актуальним в наш час, оскільки це дуже зручний вид транспортування великих обсягів паливних ресурсів на досить великі відстані. Недоліком трубопроводів є вузька спеціалізація у транспортуванні вантажів. Весь час труби піддаються процесам корозії, що змушує проводити моніторинг та вчасно замінювати пошкоджені частини. Перед тим як встановлювати трубопроводи, потрібно проводити ретельне як космічне так і наземне обстеження території, по яким вони будуть пролягати, враховуючи тектонічну активність, особливості грунтів та рельефу. Дослідивши тему трубопровідного транспорту України, я хочу сказати що потрібно проводити диферсифікацію трубопроводів, вчасно проводити ремонт, замінювати пошкоджені частини трубопроводів та модернізувати компресорні станції, замінюючи застаріле малоефективне обладнання більш новим, що дозволить збільшити обсяги транспортування нафти та газу територією України.

Список літератури

1. Закон України „Про трубопровідний транспорт” від 15 травня 1996 р., із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 11 грудня 2003 року №1377-IV.

2. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-ХІ1., зі змінами та доповненнями.

3. Закон України „Про транспорт” від 10 листопада 1994 р

4. Закон України „Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період” від 20 жовтня 1998 р

5. Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р. — К.: А.С.К., 2001.

6. Кодекс України про Адміністративні правопорушення станом на 1серпня 2001р. — К.: Атіка, 2001.

7. Транспортне право: Підручник / Під. ред. Гіжевський В.К., Демський Е.Ф. — К.: Юрінком Інтер, 2002.