Динаміка біохімічних та хімічних показників стану Печенізького водосховища та прогнозування зміни складу даної водної екосистеми

Содержание скрыть

Курсова робота «Динаміка біохімічних та хімічних показників стану Печенізького водосховища та прогнозування зміни складу даної водної екосистеми» містить: 49 сторінок, 4 розділи, 11 підрозділів, 6 таблиць, 14 використаних джерел, 2 додатки.

Об’єктом дослідження курсової роботи є водна екосистема.

Предметом дослідження є динаміка біохімічних та хімічних показників стану Печенізького водосховища та прогноз зміни складу даної водної екосистеми.

Мета роботи: вивчення динаміки біохімічних та хімічних показників стану Печенізького водосховища та прогнозування зміни складу даної водної екосистеми.

У курсовій роботі були використані: матеріали наукової та науково-популярної літератури, дані Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, українського наукового центру охорони вод та особистих досліджень.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВОДОСХОВИЩА УКРАЇНИ

1.1 Загальні поняття про водосховища України

1.2 Хімічний склад вод водосховищ

1.3 Проблеми після виникнення водосховищ

1.4 Екологічний стан водосховищ на сьогодні

1.5 Господарське значення водосховищ

РОЗДІЛ 2 ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ВОДИ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ

2.1 Критерії якості води і їх оцінка

2.2 Закономірності формування і просторового розподілу гідрохімічних показників якості води

2.3 Комплексна оцінка якості води

РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОДИ НА ПРИКЛАДІ ПЕЧЕНІЗЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

3.1 Короткі відомості про Печенізьке водосховище

3.2 Класифікація вод

3.2.1 Оцінка якості води за індексом забрудненості води

3.2.2 Встановлення рівня i класу якості води водних об’єктів за величиною комбінаторного індексу забруднення

3.3 Сучасний стан якості води Печенізького водосховища

РОЗДІЛ 4 ПРОГНОЗ ЯКОСТІ ВОДИ ПЕЧЕНІЗЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Характерною рисою сучасного етапу розвитку людства є зростання антропогенних навантажень на природу. Взаємодія суспільства і навколишнього середовища стає більш інтенсивною, різноманітною і складною. Це треба розглядати як закономірний історичний процес розвитку суспільства. За таких умов особливої актуальності набувають раціональне використання і охорона природних ресурсів, в тому числі водних. Охорона водних ресурсів являє собою комплекс проблем, що пов’язана з усіма галузями народного господарства.

5 стр., 2190 слов

Поверхневий натяг води

... При рівновазі компонент з нижчим поверховим натягом переважноадсорбируется лежить на поверхні, поверхневий пласт збагачується цим компонентом, а поверхове натяг розчину знижується. Цей процес відбувається залежить ... речовини також адсорбуються лежить на поверхніжидкость-воздух отже полярні групи направлені на бік води, агидрофобние частини молекул — убік повітря. На рис. 6 показані ізотерми ...

Більшість водосховищ відчувають вплив забруднення стічними водами промислових підприємств, сільськогосподарського виробництва, комунального господарства. Багато водосховищ замулюються, тому що транспортуюча здатність водного потоку знижується під дією відбору значних об’ємів води.

Дуже чутливий водний режим водосховищ до одностороннього зниження рівня ґрунтових вод, що відбувається під час меліорації земель і при відборі підземних вод.

Невисокою поки що залишається технологічна культура застосування добрив в сільськогосподарському виробництві., що впливає на водно-фізичні властивості ґрунтів, а отже, на умови формування стоку води і насосів, підвищує винос біогенних елементів, які призводять до евторофікації водотоків.

Таким чином, господарське освоєння водозборів водосховищ порушує сформований на протязі багатьох століть баланс взаємодії природних стокоформуючих комплексів.

Метою нашої роботи є вивчення динаміки біохімічних та хімічних показників стану Печенізького водосховища та прогнозування зміни складу даної водної екосистеми.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

  • дати загальну характеристику водосховищам України;
  • описати проблеми після виникнення водосховищ;
  • з’ясувати екологічний стан водосховищ на сьогодні;
  • проаналізувати показники якості води;
  • сформувати загальні відомості про Печенізьке водосховище;
  • дати загальну характеристику якості води Печенізького водосховища.

Об’єктом дослідження курсової роботи є водна екосистема.

Предметом дослідження є динаміка біохімічних та хімічних показників стану Печенізького водосховища та прогноз зміни складу даної водної екосистеми.

Для досягнення мети курсової роботи були використані наступні методи:

  • обробка літературних джерел;

— Робота написана за матеріалами наукової та науково-популярної літератури, даних Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, українського наукового центру охорони вод та особистих досліджень.

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВОДОСХОВИЩА УКРАЇНИ

1.1 Загальні поняття про водосховища України

Штучні водоймища, ємність яких при нормальному підпірному рівні води (НПР) дорівнює або перевищує 1 млн. м 3 , називають водосховищами. Водойми, які мають менший об’єм (W<1 млн. м3 ), прийнято відносити до ставків. Ставки і невеликі водосховища в Україні будували здавна. До 1950 року їх загальна площа не перевищувала 100 тис. га, повний об’єм — 1,4 км3 , тобто врегульовано було не біль ніж 3% річного стоку. Але, вже через 10 років площа водяного дзеркала ставків та малих водосховищ збільшилась вдвічі, а об’єм — майже в 3 рази. В теперішній час в порівнянні з1950 роком площа штучних водоймищ виросла майже в 5 разів, а їх сумарний об’єм — в 8 разів. І це без урахування крупних водосховищ на Дніпрі та Дністрі. Урегульовано більш 21% середнього річного стоку.

На території України в умовах значної нерівномірності розподілу річного стоку в часі і просторі для цілей його врегулювання створений Дніпровський каскад з шести крупних водосховищ сумарною площею водного дзеркала приблизно 7 тис. км 2 , загальним об’ємом 44 км3 , корисним — 18 км3 . Збудовано велике водосховище на Дністрі площею 142 км2 , повним об’ємом 3 км3 , корисним — 2 км3 . Крім того, в Україні нараховується 937 малих водосховищ об’ємом більш 1 млн. м3 кожне. Під час їх заповнення до позначки НПР сумарні площа водної поверхні сягає 2524 км2 , загальний об’єм — 8,04 км3 , корисний — 5,80 км2 .[1]

15 стр., 7252 слов

Трубопровідний транспорт України: проблеми і перспективи розвитку

... країни в транзитних поставках газу до 2010 р. і на майбутнє. Нафтопровідний транспорт України включає в себе 12 основних нафтопроводів загальною протяжністю біля 3,0 тис. км. ... енергоносіїв (адже Україна посідає 6-е місце у світі за споживанням і 3-є (після США і Німеччини) - за імпортом газу, витрачаючи щороку 5 млрд. дол. ...

1.2 Хімічний склад вод водосховищ

Більшість водосховищ характеризуються водами невисокої та помірної мінералізації. Тільки в аридних областях можливе збільшення мінералізації вод до 10-15‰. Води, насичені гідрокарбонатом трапляються здебільш у водосховищах лісної зони та лісостепу, сульфатні — в південній частині лісостепу та в степовій зоні, хлоридні та хлоридно-сульфатні — в напівпустелях. М.А.Фортунатов (1959) розробив класифікацію водосховищ по ступеню зафарбованості води на прикладі водосховищ Волжського каскаду. Відомо, що колір води залежить від наявності в ній органічних речовин здебільше рослинного походження (гумінові, фульфові кислоти та інші).

У цілому хімічний склад вод водосховищ залежить в першу чергу від складу води річок, які наповнюють ці водосховища. Після наповнення водосховищ можуть виникати зміни в складі вод. В меншій ступені змінюється загальна мінералізація вод і співвідношення між головними іонами. Більш нестабільні органічні компоненти вод водосховищ. Після наповнення водосховищ через деякий час може настати сольова рівновага, яка порушується в результаті сезонних коливань притоку річних вод, а також як внаслідок дії інших факторів — приток ґрунтових вод та вод зі схилів водосховища, випадання осадків на площу дзеркала водосховища, втрати води за рахунок інфільтрації та випаровування, льодоутворення, використовування води на інші потреби. Всі останні фактори, поряд з притоком річних вод, діють головним чином на водосховища з малим об’ємом води.

Ступінь змін складу вод водосховищ залежить також від фізико-географічних умов території, в якій створено водосховище. Якщо воно знаходиться в зоні надлишкового зволоження і має постійний стік, зміни в хімічному складі вод такого водосховища незначні.

Загальні закономірності формування гідрохімічного режиму водосховищ розглянуті О.І.Денисовою (1979) на прикладі водосховищ Дніпра.

Найбільш поширеним катіоном в водах Дніпра та його водосховищ ж Ca 2+ , кількість якого складає 28-37% кількості речовини еквівалента. В аніонному складі вод більшу частку займає HCO (до 41% кількості речовини еквівалента).

Мінімальна концентрація гідрокарбонатів (42-0 мг/л) в більшості водосховищ можна побачити у весняно-літній період внаслідок змішення вод водосховищ з водами половіддя, а також у зв’язку з розкладанням бікарбонатів, який проходить наразі з процесами фотосинтезу. Максимальний вміст іонів HCO відмічено зимою та ранньою весною (до 255 мг/л).

Змішування у водосховищах річних вод з різною мінералізацію призводить до осередненню хімічного складу води. Після того, як збудували каскади дніпровських водосховищ, па спостереженням О.І.Денисової, амплітуда коливання головних іонів зменшилась. Нижня границя їх концентрації збільшилась, а верхня — зменшилась.

4 стр., 1707 слов

Кам’яне вугілля і його добування

... кисню під шаром води (відбудовні реакції) і відомо як процеси гниття, чи гнильного шумування. Перетворення органічних речовин у торф відбувається в ... хімічні реакції, що протікають при цьому. Кам’яне вугілля, як і нафта, не індивідуальна речовина. До його складу входять ... стійкий до впливу хімічних реагентів, нерозчинимих у воді й органічних розчинниках. Лігнін є полімером нерегулярної будови, до ...

Вивчення балансу хімічних інгредієнтів водосховищ, що поступають та відбувають, показало, що в сумарному притоці найбільша частка (до 60% органічних та 41% мінеральних сполук) припадає на річний стік з сільгоспугідь, що приносить до 44% мінеральних форм азоту та фосфору. Багато розчинених речовин, головним чином органічних, поставляє в воду біомаса живих організмів, що розкладаються (до 36%).

Донні відклади дають 5-11% органічних сполук та 10-15% мінеральних. Вища водна рослинність при розкладі дає до 0,8% органічних та до 3,4% мінеральних сполук. Стік з водозбірної площа дає до 2% мінеральних компонентів, атмосферні опади — до 1,7%, промислові та господарсько-побутові січні води — до 0,8% органічних та мінеральних речовин.

В сумарному розході речовин основна стаття збитку — стік через дамбу (до 53%).

Далі слідують: надходження в донні відклади (до 39%), мінералізація речовин до кінцевих продуктів (до 23%), утилізація речовин планктоном та деякі інші інгредієнти, що складають незначну частку розхідної статті балансу.

Переважаючою формою азоту в воді водосховищ є NH 4 +. Найбільші концентрації розчиненого мінерального фосфору спостерігаються у внутрішньокаскадних водосховищах, найменші — у верхньому Київському. В останньому водосховищі значна частка фосфору сорбується вагомими речовинами (гідрооксидом заліза, гуміновими кислотами) або з’єднується з іонами Fe2 + і Ca2 +, утворюючи нерозчинні комплексні сполуки.

Створення водосховищ зменшило концентрацію Fe 2 + у воді водосховищ порівняно із вмістом його в Дніпрі. Близько 40% заліза у водосховищах акумулюється в донних відкладах за рахунок седиментаційних процесів. Також встановлено, що Mn2 + у воді дніпровських водосховищ трапляється в максимальних концентраціях (0,5-0,8 мг/л) в зимовий період, причому в найбільших кількостях в природних шарах. Донні відклади в деяких випадках можуть служити джерелом вторинного забруднення цим елементом товщі води.

Формування газового складу вод водосховищ виникає під дією багатьох факторів. На основі спостережень за газовим режимом водосховищ Дніпра О.І.Денисова (1977) стверджує, що в перші роки існування водосховищ в період їх становлення найбільший вплив на газовий режим виявляє дно внаслідок бурного протікання процесів розкладу рослинного і ґрунтового покриву затопленого ложа. При цьому більша кількість кисню (до 30%) витрачається на окислення органічних речовин, змитих із затоплених територій. Це нерідко приводить до дефіциту кисню в придонних шарах води. На зміст у воді розчиненого CO 2 впливають в основному процеси фотосинтезу та інші біохімічні процеси.

Збідніння води CO 2 може спостерігатись також при виділенні його в атмосферу. Це частіш за все виникає при підвищенні температури води в літній час та у денні часи, що обумовлює сезонні та добові цикли коливань CO2 . Максимальні концентрації CO2 у воді (до 60 мг/л) спостерігаються в зимовий період.

Відповідно зі зміною вмісту CO 2 змінюється і pH вод, яке залежить від стану карбонатної рівноваги. Максимальні значення pH, що сягають 9,7, характерні для літа, мінімальні — 7,0 — для зими.

7 стр., 3210 слов

Природні і синтетичні волокна

... утворять молекулу води H2 O, а залишки молекул органічних речовин за рахунок ... Волокна нейлону (анида) і капрону мають міцність, значно переважаюча міцність природних і штучних волокон. ... розчиняється ні у воді, ні в звичайно уживаних органічних розчинниках. Але ... волокна, тобто такі, основу яких складають не природні високомолекулярні речовини, а синтетичні полімери. Одними з перших синтетичних волокон ...

Особливо сильно змінюється газовий режим водосховищ в літній час. В цей період на склад розчиненого газу (головним чином O 2 та CO2 ) впливають не тільки добові коливання температур та зміни структури водних мас, але й зміни біомаси синьо-зелених водоростей.

Масовий розвиток окремих представників живих організмів, до яких відносяться, зокрема, синьо-зелені водорості, викликає процес «цвітіння» води. Цвітіння води у водосховищах та інших водних об’єктах являється формою євтрофування, що свідчить про порушення екологічної рівноваги у водоймі. Найбільш інтенсивне цвітіння води у водосховищах спостерігається зазвичай в перші 3-4 роки після їх затоплення.

Умовами, що сприяють цвітінню води, є:

1) нестійкість екосистеми або наявність факторів, що сприяють порушенню рівноваги в екосистемі водойми;

2) підвищення концентрації біогенних речовин, головним чином азоту і фосфору;

3) слабкий водообмін;

4) посилене нагрівання води;

5) дефіцит кисню у воді.

Для розвитку синьо-зелених та інших водоростей важливі не тільки підвищенні концентрації азоту і фосфору у воді, але й відношення цих величин. Вважається, що найбільш інтенсивний розвиток водоростей відбувається при співвідношення N:P = 20:1.

Цвітіння води являється процесом, характерним майже для всіх щойно створених водосховищ. Воно спостерігалось в перші роки існування майже 80% водосховищ світу. Цвітіння води відмічено у водосховищах різноманітних географічних зон та кліматичних умов, причому воно може бути викликане розвитком не тільки синьо-зелених, але й інших типів водоростей. наприклад, для північних районів, де нема інтенсивного літнього прогріву води, цвітіння виникає головним чином за рахунок розвитку діатомових водоростей.

В процесі життєдіяльності водорості виділяють у воду органічні кислоти, амінокислоти, пептиди, полісахариди, ефірні олії, карбонільні сполуки, ендотоксин та інші біологічно активні речовини. Помираючи, водорості занурюються на дно, після чого починається ї розклад. При цьому у воду поступають феноли,меркаптани, аліфатичні кислоти та деякі інші сполуки, що роблять цю воду непридатною для вживання та отруйною для гідробіонтів.

Формування складу вод водосховищ багато в чому залежить від ступеню активності процесів самоочищення. Під самоочищенням розуміють сукупність всіх природних процесів в забруднених водах, що направлені на відтворення первинних властивостей і складу води (ГОСТ 17043-72).

Потенційні можливості водойми до самоочищення визначаються такими процесами, як седиментація, розбавлення та розклад складних органічних речовин.[2]

1.3 Проблеми після виникнення водосховищ

Будування водосховищ забезпечує більш повне використання водних ресурсів. Але крім «запрограмованих» змін в природних умовах з’являються «побічні» (по відношенню до замовлених) наслідки, не завжди позитивні. деякі небажані зміни в природі та господарстві прилеглих та більш віддалених територій суходолу та морів, викликані внаслідок створення водосховищ, відгукуються роками і десятиліттями. Це несприятливі умови для нересту прохідних і напівпровідних риб і деякі сторони змін загальної біологічної продуктивності; затоплення та підтоплення земель, в тому числі сільськогосподарських та лісних; посадка та руйнування берегів, розвиток зсувів, заболочування та засолення ґрунтів, нові риси у метрологічному режимі тощо.

Водосховище являє собою штучно створений природний об’єкт, що входить до складу більш складного утворення — геотехнічної (природно-технічної) системи, що складається з природних та технічних елементів, тісно пов’язаних між собою речово-енергетичними та інформаційними потоками. До технічних елементів, або підсистемам, віднесемо дамбу, шлюзи, рибо-підйомники, турбіни, лінії електропередач, що відходять від гідростанції. водосховище і кожний із вище названих технічних елементів функціонують як цілісне утворення.[3]

Увага до різноманітних поєднань технічних та природних систем і останні роки різко виросло. Це обумовлено тим, що взаємодія людини з природою здійснюється зараз в основному не безпосередньо, а через техніку. Насиченість природного середовища технічними спорудами надзвичайно різноманітне. Вельми різноманітна і ступінь або жорсткість зв’язку технічної споруди з природним середовищем.

Найбільш простими, з точки зору впливу на природне середовище та взаємодії з геосистемами, представляються нам споруди типу маяків, світлофорів, веж, антен. Це пасивні споруди, які впливають на природу лише в силу своєї присутності. Направлений потік речовини через природні і технічні елементи відсутній. Робота (антен, маяків) менше залежить від стану навколишнього середовища. Можна, правда, заперечити: наприклад, в густому тумані дальність видимості прожектора маяка різко зменшується. Але при цьому власне його функціонування — потужність світлового потоку — не залежить від стану атмосфери.

1.4 Екологічний стан водосховищ на сьогодні

водосховище хімічний якість екосистема

На сьогоднішній день значно зросло спожи-вання прісної води та скидання забруднених стічних вод. Для потреб про-мисловості й сільського господарства з Дніпра щороку відбирають близь-ко 15 млрд. м3 води і скидають у нього близько 10 млрд. м3 неочищених стічних вод. В атмосферу басейну щороку викидається понад 10 млн. т газопилових забруднень з промислових об’єктів. У басейні Дніпра пра-цюють 5 атомних електростанцій. У стічних водах містяться в надлишко-вій кількості амонійний та нітратний азот, нафтопродукти, фенол, солі важких металів та хлорорганічні пестициди. З дощовими й талими вода-ми в Дніпро та його водосховища потрапляє близько 500 тис. т сполук нітрогену, 1 тис. т заліза, 40 тис. т фосфорних і 20 тис. т калійних добрив, 40 т нікелю, 2 т міді, 0,5 т хрому. В результаті води Дніпра містять 3-38 ГДК амонійного азоту, 5-29 ГДК цинку, 2-25 ГДК мангану та ін.

Надзвичайно небезпечним є радіаційне забруднення донних відкладів Дніпра, особливо Київського водосховища, після аварії на ЧАЕС. У на-мулах Дніпродзержинського й Дніпровського водосховищ накопичуються значні кількості заліза, важких металів, фенолу та нафтопродуктів. Київське, Канівське й Дніпродзержинське водосховища забруднені нітратним та амонійним азотом (11-16 ГДК).

Максимальні концентрації міді (110ГДК) спостерігалися в Дніпродзержинському водосховищі, цинку (140 ГДК) — у Канівському водосховищі біля м. Києва.

Більшість приток Дніпра забруднені переважно амонійним і нітрат-ним азотом, фенолами, нафтопродуктами та сполуками важких металів. Найвищий рівень забруднення встановлено у воді річок Устя, Тур’я, Мокра Московка, особливо сполуками купруму й цинку, максимальні концен-трації яких відповідно дорівнюють 30-35 і 14-19 ГДК. Високий вміст міді (44-17 ГДК) і мангану (38 ГДК) спостерігався у водах Горині (смт. Оржів), Тетерева (м. Житомир), Гнилоп’яті (м. Бердичів), Десни (м. Чернігів).

У басейні р. Дунай спостерігається високе забруднення нітратним азо-том (11-16 ГДК), сполуками цинку (11 ГДК), мангану (10-21 ГДК) та нафтопродуктами, р. Дністер — нітратним азотом (13-19 ГДК), сполу-ками купруму (80), цинку (1,1) і мангану (16-61 ГДК).

Особливо забруд-неними є притоки Дністра — річки Тисьмениця, Свіча, Чечва, Бистриця-Солотвинська, Золота Липа, Коропець, Серет — амонійним і нітратним азотом, фенолами та сполуками купруму й цинку.

Зростання забруднен-ня навколишнього середовища викидами хімічної та металургійної про-мисловості (Ростов, Таганрог, Камиш-Бурун, Маріуполь, Донецьк), змив пестицидів з полів та будівництво численних баз відпочинку також спри-яли погіршенню екологічного стану і призвели до різкого зменшення біо-логічної продуктивності екосистем. Так, вилов риби, який 50 років тому був у 40 разів більшим, ніж у Чорному й Балтійському морях разом узя-тих, скоротився в 40 разів.

Загалом для водомірних постів України переважають помірно забруд-нені води, тобто умовно чисті. Екологічно чиста вода виявлена в Закар-патській, у південній частині Вінницької, на південному сході Харківської та заході Одеської областей, а також у південно-західній частині Автоном-ної Республіки Крим. Підвищена забрудненість води відмічена у Львів-ській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях. Висока забрудненість води — в північній частині Донецької області і дуже висока — на значній території Херсонської області.[4]

1.5 Господарське значення водосховищ

Водоймища на малих річках використовуються в основному комплексно. Залежно від водності і господарської спрямованості природних регіонів виділяється їх основне призначення. На півдні республіки і в центральних маловодних районах Лісостепу і Степу ставки та водоймища використовують головним чином для зрошення і обводнення сільськогосподарських угідь, водопостачання та риборозведення; в північній частині і на Поліссі, в зоні надмірного зволоження, — як водоприймачі осушувальних систем, джерела водопостачання, зволоження земель та рекреації; у Прикарпатті їхнє головне призначення — водопостачання, риборозведення і гідроенергетика, а також застосування в якості протипаводкових споруд.

Слід зазначити, що більшість водосховищ внаслідок тривалої експлуатації перебуває у занедбаному стані. Вони замулені, заросли водною рослинністю. Внаслідок цього зменшився їх об’єм та площа водного дзеркала. Ступінь використання таких ставків дуже низький, що призводить до значних втрат води. Стан більшості ставків та водосховищ вкрай незадовільний. Збудовані вони в основному силами господарств на низькому інженерному рівні за спрощеною проектною документацією, а частіше без неї. Водоскидні споруди за технічним станом і капітальністю, як правило, не відповідають сучасним вимогам, що перешкоджає регулюванню та раціональному використанню стоку малих річок. [5]

Розвиток на водозборі ерозійних процесів, як природних, так і пов’язаних із сільськогосподарським освоєнням схилів долини і балок, зумовлює посилений змив ґрунту та замулення водойм.

Дослідженнями встановлено, що втрати стоку на додаткове випаровування з водної поверхні ставків і водосховищ (крім дніпровських і Дністровського) зменшують водні ресурси:

  • на Поліссі — на 1-2% в середні за водністю роки і на 5-7% — у дуже маловодні роки;
  • в зоні Лісостепу — відповідно на 2-5 і 7-15%;
  • в зоні Степу — відповідно на 5-7 і 20-40%.

Більшість гідротехнічних споруд вимагає реконструкції. Важливо також очистити водойми. Вийнятий з них мул — цінне добриво для сільськогосподарських полів. Велика водорегулююча роль ставків і малих водоймищ і при господарському використанні стоку річок.

Однак при всій очевидності позитивного впливу штучних водойм на результати господарської діяльності їх створення порушує природний режим водотоків і без вжиття відповідних компенсаційних заходів може призвести до небажаних наслідків. Тому збереження природного комплексу малої річки разом із спорудженими на ній водоймищами необхідно розглядати як єдину проблему. Надмірне захоплення будівництвом ставків може призвести до зовнішнього тимчасового благополуччя, але оскільки надходження води і наносів здійснюється по всій довжині річки, окремі ставки чи їх каскади рано чи пізно будуть замулені. Щоб запобігти цьому, побудувавши водосховище, необхідно насамперед дбати про його благоустрій, регулярно чистити, ремонтувати гідротехнічні споруди, будувати греблі з донними водовипусками, створювати водоохоронні зони, регламентовані вимогами збереження малих річок.[6]

РОЗДІЛ 2 ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ВОДИ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ

2.1 Критерії якості води і їх оцінка

Якість води — це сукупність нормованих хімічних і біологічних характеристик, а також фізичних властивостей, що визначають придатність води для даного виду водокористування. З екологічної точки зору якість поверхневих вод визначається сукупністю гідрохімічних, гідробіологічних характеристик та фізичних властивостей, значення яких знаходиться в толерантних величинах, що створюють можливість для розвитку і функціонування водосховищ, а отже, для їх широкого використання в народному господарстві.

Критерії якості поверхневих вод, за якими судять про рівень забруднення водного об’єкта, розподіляють на групи:

  • фізичні — запах, колір, забарвленість, завислі речовини, прозорість, мутність;
  • хімічні — мінеральні і органічні речовини, розчинені гази і забруднюючі речовини, не характерні для даного водного об’єкта або такі, що перевищують регламентовані норми;
  • гідробіологічні — фіто- та зоопланктон, зообентос, пери фітон, вищі водні рослини, індекс сапробності, інтенсивність дихання та фотосинтез.

Особливості йодного складу природних вод визначають водневий показник pH та окисно-відновний потенціал Eh.

Нормовані показники, що найбільш часто використовують для визначення якості поверхневих вод, поділяють на ряд груп:

  • кисневий показник — розчинений кисень, біохімічне споживання кисню — БСК;
  • токсикологічний показник — азот амонійний, нітрити, важкі метали;
  • санітарно-токсикологічний показник — мінералізація та її складові частини, нітрати, важкі метали;
  • рибогосподарський показник — нафтопродукти, феноли, пестициди.

Подібна оцінка якості поверхневих вод не завжди надійна і можлива з екологічної точки зору. Тому в практиці оцінки якості води часто базуються на вибраних репрезентативних показниках, зміст і значення яких відповідає цілям використання поверхневих вод. Вибір їх проводиться таким чином.

На основі набраного банку даних про хімічний склад поверхневих вод ведеться аналіз компонентного їх складу і відносна оцінка якості води по стійких забрудниках, що визначаються частотою виявлення перевищень ГДК. Це дозволяє дати оцінку забруднення води.

Сюди входять такі величини:

  • кратність перевищення ГДК по окремих компонентах хімічного складу (характеризують рівень забруднення);
  • повторність (в %) виявлення у воді забруднюючих речовин або величини показників забруднення за окремий проміжок часу (характеризує наявність забруднення за місяць, сезон і рік).

З метою виявлення напрямку зміни якості поверхневих вод використовують порівнювальний характер оцінки за окремі гідрологічні сезони.

Для цього можуть бути використані такі характеристики якості води:

  • характерні величини гідрохімічних характеристик — максимальні, мінімальні, середні;
  • форми кривих частот концентрації;
  • форми інтегральних кривих розподілу концентрацій;
  • результати класифікації якості поверхневих вод.

В таблиці 2.1 наведені характерні вимоги до якості води, які містяться в нормативних документах та рекомендаціях.

Можлива орієнтація на критерії якості води, що є репрезентативними для даної категорії використання їх у народному господарстві.

З екологічної точки зору найбільш репрезентативними будуть ті норми, що захищають найбільш чутливу ланку у річкових екосистемах — іхтіофауну, а також кінцеву ланку у харчовому ланцюгу — питне водопостачання населення. Тому для стану екосистеми водосховищ можна використовувати інтегральні характеристики якості води, що включають суворе регламентування вмісту забруднень за існуючими класифікаціями і максимальну кількість показників. За основу взято вимоги якості води за санітарно-екологічною характеристикою для чистих водосховищ. [7]

2.2 Закономірності формування і просторового розподілу гідрохімічних показників якості води

Формування хімічного складу води водосховищ відбувається під впливом цілого комплексу природних та антропогенних факторів, серед яких, незважаючи на значний вплив господарської діяльності людини, головну роль відіграє гідрологічний режим водосховища. Вплив водності проявляється в розчиненні наявних у воді хімічних речовин. Так, при збільшені витрат води (весняна повінь, паводки) мінералізація водосховищ зменшується, а при їх зменшенні (межень) — збільшується. Хоча на практиці зустрічаються винятки із цього правила: при формуванні високих витрат води на забрудненому хімічними речовинами водозборі можливе збільшення концентрацій хімічних речовин (особливо сульфатів, хлоридів, біогенних елементів, нафтопродуктів, фенолів, пестицидів).

2.3 Комплексна оцінка якості води

Гідрохімічний режим поверхневих вод формується під впливом природних умов та господарської діяльності на водозборі.

Складові елементи стоку приносять у водне середовище свої специфічні забруднюючі компоненти, за якими й проводиться оцінка впливу кожного з факторів або загальна оцінка якості поверхневих вод у створах гідрохімічної та гідробіологічної зйомки (табл.2.2).

Табл. 2.2

Складові елементи стоку

Характерні забруднення

Поверхнево-схиловий стік з непорушених територій

Сполуки азоту та фосфору у концентраціях, що знаходяться нижче нормованих величин, органічні речовини, солі від метаморфізації атмосферних опадів.

Господарсько-побутові стічні води

Біогенні сполуки азоту та фосфору, органічні речовини, іони натрію, хлориди та сульфати, токсиканти, бактеріальні забруднення вище нормованих величин.

Зливовий стік з урбанізованих територій

Рівнозначний забрудненням господарсько-побутових стічних вод

Поверхневий стік із сільскогосподарських територій та ґрунтовий стік

Сполуки азоту, фосфору, калій, кальцій, магній, сульфати, хлориди, завислі речовини, пестициди, бактеріальні забруднення; з ґрунтовим стоком = фосфати, нітрати, сульфати, органічні речовини.

Для повної оцінки умов формування стоку та якості води складають окремі діаграми: сольового фону (у випадку скидання дренажних та шахтних вод), бактеріальної забрудненості та гідробіологічних характеристик (колітитру), загального мікробного числа, гетеротрофної мікрофлори, індексу сапробності (по фітомікробентосу та зоопланктону); токсикологічної ситуації (наявність пестицидів, нафтопродуктів, іонів важких металів).

Тоді окремі коефіцієнти підсумовують і виводять середнє арифметичне як екологічний коефіцієнт якості поверхневих вод (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Ступінь забруднення,

Клас

Факторні коефіцієнти, виведені за станом

Середній екологічний індекс

К ек

Санітарно-гідрохімічного режиму

К с.р.

біологічного режиму

К б.р.

іхтіолого-токсилогічного режиму

К іхт

Допустимий

1,0

1,0

1,0

1,0

Помірний

2,0

2,0

1,5

1,83

Високий

3,0

3,0

2,0

2,63

Дуже високий

>3,0

>3,0

>2,0

>2,63

У рибогосподарській практиці мають місце випадки, коли лише один з лімітуючи показників викликає замор риби. Тоді до загального екологічного коефіцієнта якості води додається 1,0. Наприклад К ек.в. =2,0. Зареєстровано явище замору від дії ДДТ. Загальний Кек.в. =2,0+1,0=3,0.[7]

РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОДИ НА ПРИКЛАДІ, ПЕЧЕНІЗЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

Основним джерелом водопостачання м. Харкова є Печенізьке водосховище. У зв’язку з будівництвом і пуском каналу Дніпро-Донбас, що проходить по території області, стала можливим подача води з каналу для потреб міста.

Якість води в каналі Дніпро-Донбас визначається в першу чергу станом його в Дніпродзержинському водосховищі, розвитком фітопланктону і, в більшості випадків, режимом роботи водопостачальних насосних станцій.

3.1 Короткі відомості про Печенізьке водосховище

Печенізьке водосховище розташоване на р. Сіверський Дінець в межах Вовчанського та Печенізького районів Харківської області. Створено в 1962р. Розпочинається водосховище від греблі (довжина — 3 000 м), розташованої біля селища Печеніги (звідси й назва), а закінчується північніше гирла р. Стариця. Його довжина — близько 50 км (в період повені збільшується до 65 км за рахунок затоплення верхньої заболоченій частини), ширина — до 3 км, площа — 86,2 км 2 , середня глибина — 4,4 м, максимальна — близько 10, 5 м (зустрічаються ями до 20 м), повний обсяг — 0,38 км3 (корисний — 0,34 км3).

Наповнення водоймища тривало два роки і закінчилося паводком в 1964 р., при цьому повністю або частково під воду пішло 15 населених пунктів, жителі яких були змушені переселитися зі своїх обжитих жител на нові місця.

Водосховище зайняло заплавну і частково піщану тераси долини Сіверського Дінця. Воно багате великими і малими затоками. Береги водойми практично повністю вкриті лісовою рослинністю (рис. 3.1).

Правий берег високий, обривистий (особливо останні 30 км), порізаний балками і поріс дубовим лісом, лівий — низький, пологий, терасований з безліччю невеликих приток, покритий сосновими борами. Майже скрізь спостерігається розмив берега. Особливо інтенсивним цей процес був у перші три роки після заповнення чаші водосховища, коли штормові хвилі швидко розмивали пухкі породи. Дно водойми рясніє звалами, брівками, ямами. Мінералізація води — 600-1400 мг/л, прозорість — до 140 см. Влітку вода прогрівається до +22 … +28 о С. У зимовий період водосховище замерзає. Товщина льоду — близько 40 см. Печенізьке водосховище руслове, з багаторічним регулюванням стоку. Амплітуда коливань рівня води за рік досягає 3-5 м, а площа дзеркала зменшується в 1,5-2 рази. Максимальні рівні спостерігаються в період весняного водопілля. Водна рослинність розвивається вузькими смугами вздовж узбережжя водойми.

У ньому мешкають близько 30 видів риб: лящ, плотва, щука, окунь, линь, судак, густера, язь. У верхів’ях і великих проточних затоках зустрічаються головень, жерех, синець (рис. 3.2).

У зоні Печенізького водосховища успішно функціонує великий риборозплідник. Водоймище регулярно заселяється сазаном, білим амуром, білим і строкатим товстолобиком. Печенізьке водосховище використовується для водозабезпечення м. Харкова, зрошення прилеглих сільськогосподарських угідь та рибальства.[8]

Негативний вплив на стан води у водоймі надають промислові та побутові стічні води, зокрема населених пунктів, розташованих на берегах Сіверського Дінця вище водосховища (в т. ч. за межами України), а також мінеральних добрив та отрутохімікатів з полів. Водоохоронні заходи спрямовані на обмеження скидання неочищених стічних вод і спорудження систем біологічного очищення. Печенізьке водосховище, як і більшість штучних водойм Україні, періодично відчуває проблеми, пов’язані із забрудненням прибережної зони.

Береги Печенізького водосховища — справжній скарб для археологів та любителів історії. У селі Верхній Салтів вже майже 50 років ведуться археологічні розкопки. Виявлено безліч черепків, кухонного начиння, рибальських і мисливських пристосувань — суміш слідів різних давніх епох: трипільської (IV-III тис. років до н. е.) і ямної (VI-IV ст. до н. е.), культур скіфських (VII-II ст. до н. е.) і хазарських (VIII ст.) поселень, а також унікальної Салтівської культури.

У Верхньому Салтові можна відвідати краєзнавчий музей, де представлені експонати Салтівської археологічної культури, етнографії Слобожанщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.; Зробити екскурсії — пішохідні або автомобільні — в некрополь часів раннього середньовіччя (VIII-Х ст.), до залишків салтівського городища, до старовинного капища в с. Верхня Писарівка, до скіфського захоронення «Кобякова Могила», а також на Кончакове поле, де, за переказами, відбулася битва новгородського князя Ігоря з половецьким ханом Кончаком.

Печенізьке водосховище вже багато років є найпопулярнішим місцем відпочинку харків’ян. На його берегах знаходяться численні санаторії і пансіонати, бази і будинки відпочинку, дитячі табори і спортивні бази, яхт-клуби і туристські наметові містечка.

На сьогоднішній день для Печенізького водосховища актуальна проблема забруднення води, пляжів і прибережних лісів. Щорічно туристи і відпочивальники «дикуном» залишають після себе велику кількість сміття, а це нерідко стає причиною лісових пожеж. Але завдяки зусиллям співробітників та активістів природоохоронних та громадських організацій систематично проводяться акції з підтримки прибережній рекреаційної зони в належному стані.[9]

3.2 Класифікація вод

3.2.1 Оцінка якості води за індексом забрудненості води

До категорії найбільш часто використовуваних методик для оцінки якості води водних об’єктів можна віднести гідрохімічний індекс забрудненості води. Ця методика є однією з найпростіших методик комплексної оцінки якості води та дозволяє у короткий термін проводити оцінку якості поверхневих водоймищ. Методика оцінки якості води за індексом забрудненості води (І3В) була рекомендована для використання підрозділам Держкомгідромету. Гідрохімічний індекс забрудненості води є комплексним показником якості води.

Сутність цієї методики полягає у розрахунку індексу забруднення води за гідрохімічними показниками, а потім за величинами розрахованих ІЗВ воду, яку досліджують, відносять до відповідного класу якості. При цьому виділяються такі класи якості води:

Клас якості води

Ступінь чистоти

Рівень ІЗВ

1

дуже чиста

ІЗВ<0,3

2

чиста

0,3<ІЗВ>1

3

помірно забруднена

1< ІЗВ >2,5

4

забруднена

2,5< ІЗВ >4

5

брудна

4< ІЗВ >6

6

дуже брудна

6< ІЗВ >10

7

надзвичайно брудна

ІЗВ>10

До першого класу відносяться води, на які найменше впливає антропогенне навантаження. Величини їх гідрохімічних та гідробіологічних показників близькі до природних значень для даного регіону.

Для вод другого класу xapaктepні певні зміни порівняно з природними, одначе ці зміни не порушують екологічної рівноваги.

До третього класу відносяться води, які знаходяться під значним антропогенним впливом, рівень якого близький до межі стійкості екосистем.

Води IV-VII класів — це води з порушеними екологічними параметрами, їх екологічний стан оцінюється як екологічний регрес.

Безпосередньо розрахунок І3В проводиться за обмеженим числом інгредієнтів або показників. Обирають 6 — 7 мінімум 5 показників.

Визначається середнє арифметичне значення результатів хімічних аналізів по кожному з таких показників: азот амонійний, азот нітритний, нафтопродукти, фенол, розчинений кисень, біохімічне споживання кисню (БСК 5 ).

Знайдене середнє арифметичне значення кожного з показників порівнюється з їх гранично допустимими концентраціями. При цьому у випадку розчиненого кисню величина гранично допустимої концентрації ділиться на знайдене середнє значення концентрації кисню, тоді як для інших показників це робиться навпаки.

3.2.2 Встановлення рівня i класу якості води водних об’єктів за величиною комбінаторного індексу забруднення

З метою встановлення рівня якості води водних об’єктів проводиться триступенева класифікація за ознаками повторюваності випадків забруднення, кратності перевищень нормативів, а також з врахуванням характеру забруднення.

Перший ступінь класифікації оснований на встановленні міри стійкості забруднення.

Після проведення аналізу забруднення за ознакою повторюваності може бути виділено як якісно відмінні такі характеристики: забруднення може спостерігатися в окремих пробах, тобто бути одиничним; забруднення може бути нестійким; може не бути домінуючим, але очевидно мати стійкий характер, i, нарешті, забруднення може бути домінуючим, тобто характерним. Якісним вираженням виділених характеристик забруднення води присуджуються кількісні вираження в балах (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Класифікація води водних об’єктів за ознаками повторюваності випадків забрудненості

Повторюваність, %

Характеристика забруднення води водних об’єктів за ознакою

повторюваності

Часткові оціночні бали

Виражені

умовно

Абсолютні значення

[0ч10]

Одинична

a

1

[10ч30]

нестійка

b

2

[30ч50]

стійка

c

3

[50ч100]

характерна

d

4

За аналізом забруднення води водних об’єктів по кратності перевищень нормативів окремою забруднюючою речовиною також відокремлюються чотири якісно відмінні ступеня рівня забруднення:

  • а) низький;
  • б) середній;
  • в) високий;
  • г) дуже високий.

Якісним вираженням виділених характеристик також присвоюються кількісні вирази градацій в балах (табл.3.2).

Таблиця 3.2 Класифікація води водотоків за рівнем забрудненості

Кратність перевищень нормативів

Характеристика рівня забруднення

Часткові оціночні бали

Виражені умовно

Абсолютні значення

[0ч2]

низький

a1

1

[2ч10]

середній

b1

2

[10ч50]

високий

c1

3

[50ч100]

дуже високий

d1

4

При поєднанні першого i другого ступенів класифікації води по кожному з урахованих інгредієнтів отримують узагальнені оцінки якості води за визначений проміжок часу. Узагальненим характеристикам присвоєно узагальнені оціночні бали, отримані як підсумок за окремими характеристиками. Значення узагальненого оціночного балу по одному інгредієнту може коливатися в різних за якістю водах від 1 до 16.

Проте якість води водних об’єктів є функцією не тільки окремих її елементів i тривалості їх впливу, але i числа цих елементів та комбінаторних відношень їх концентрацій. Врахування спільного впливу цих факторів здійснюється у заключному, третьому ступені класифікації. Відомо, що при одночасній дії токсичних речовин ефект їх може залишатися таким, як і дія кожного з них окремо, може виявитися ослабленим чи підсиленим. На основі цього положення якість води водного об’єкта визначається через комплексний показник, одержаний складанням узагальнених оціночних балів ycix визначених у створі забруднюючих речовин. Оскільки при цьому враховуються різні комбінації концентрацій забруднюючих речовин в умовах їх одночасної присутності, можна назвати цей комплексний показник комбінаторним індексом забрудненості.

Заключний етап класифікації здійснюється на основі величини комбінаторного індексу забрудненості. Оскільки величина KI3 значною мірою залежить від числа врахованих інгредієнтів, то встановлення градації якості води відносно її придатності для використання з тією чи іншою метою здійснюється залежно від їх числа.

Використовуючи вказані градації за величиною комбінаторного індексу забруднення i числом урахованих в оцінці інгредієнтів, воду відносять до того чи іншого класу якості. Виділяють чотири класи якості води: слабо забруднена, забруднена, брудна, дуже брудна.

Із загального числа урахованих інгредієнтів i показників якості води водних o6’єктів визначаються лімітуючі показники забруднення. Це такі інгредієнти i показники якості води, які значно погіршують її якість води до класу «недопустимо брудна». До лімітуючих показників забрудненості води відносять будь-яку забруднюючу речовину, забрудненість води якою визначається як «стійка дуже високого рівня» або «характерна високого i дуже високого рівня». Забрудненість води забруднюючими речовинами визначається на першій стадії оцінки за цією методикою. Величина сумарного оціночного балу, розрахована з участю такого інгредієнту, дорівнює 11 та більше.

Проведення диференційованої оцінки лімітуючих забруднюючих речовин, полягає у оцінці лімітуючи показників окремо за цим інгредієнтом (поінгредієнтно).

Для одержання якісної оцінки лімітуючих показників забрудненості використовується класифікація води водних об’єктів за КІЗ з урахуванням існування лімітуючи показників забруднення. Така оцінка може істотно вплинути на віднесення водоймища до класу якості.

3.3 Сучасний стан якості води Печенізького водосховища

Печенізьке водосховище споруджено в 1962 р. у верхній течії р. Сіверський Дінець у смт.Печеніги на відстані 179 км. від витоку. Основне призначення водосховища — регулювання річкового стоку для водопостачання населення і промисловості м.Харкова питною та технічною водою.

Водосховище належить до типу річкових з сильно порізаною береговою лінією. Площа водозбору становить 8,4 тис.км 2 , довжина — близько 60 км., середня ширина — 1,2 км., середня глибина — 3,0 м., площа водного дзеркала при НПУ — 86,2 км2 , повний об’єм при НПУ — 480 млн.м3 . Водосховище здійснює багаторічне регулювання річкового стоку.

Спеціалізовані спостереження за гідрологічним, гідрохімічним та гідробіологічними режимами водосховища проводяться з 1963р.

Гідрохімічний режим водосховища формується в основному під впливом стічних вод Бєлгородського промислового району, поверхневого стоку з водозбірної площі, внутрішніх процесів, а також ряду інших факторів.

Для характеристики сучасного стану якості води Печенізького водосховища використані матеріали експедиційних досліджень, проведених УНІІЕП в 2005-2009 рр.., а також дані Київського УГКС Держкомгідромету за 2005-2008 рр.., у смт.Печеніги.

Динаміка якості води водосховища дана в наступних створах: 1.Огурцово, 2.Старий Салтів, 3.Хотімля, 4.Мартове, 5.Гребля (рис.3.3).

За окремі роки наводяться дані показників якості води в пунктах: Верхня Писарівка та проти Артемівської затоки.

Результати гідрохімічних аналізів показали, що основні фізико-хімічні характеристики якості води водосховища в досліджуваних створах за аналізовані роки істотно змінювалися.

Кисневий режим. Вміст у воді кисню досить високе і змінювалося по створах в межах 5,3-14,9 мгО2 /л, що становить 44-150% насичення (Додаток А).

Мінімальний вміст розчиненого кисню у водосховищі 5,3-6,5 мгО2 /л в більшості випадків відзначалося у весняний та літній періоди і обумовлювалося в основному надходженням з поверхневим стоком органічних домішок,

Рис.3.3 Схема пунктів відбору проб води Печенізького водосховища.

масовим розвитком водоростей (синьо-зелених), що викликають «цвітіння» води у водосховищі та іншими факторами. найчастіше мінімальні величини кисню спостерігалися в районі Старого Салтова. максимальні величини кисню у водосховищі спостерігалися в осінній та зимовий періоди (12,8-14,9 мгО 2 /л).

Активна реакція pH води водосховища змінювалася від 6,8 до 8,7 (рис. 3.4) з вираженою сезонною динамікою. мінімальні величини pH (6,8-7,4) у водосховищі у всіх створах спостерігалися у весняний період. максимальні значення pH відзначалися в осінньо-зимовий і окремих випадках у літній сезони (8,0-8,7), тобто були в межах допустимих норм для водойм питного призначення (6,5-8,5).

Рис.3.4 Зміна максимальних та мінімальних величин pH

води по довжині Печенізького водосховища в 2005-09 рр.

У створі біля греблі величина pH води становила 7,4-8,0 і лише в осінній та ранньовесняний періоди в окремі роки підвищувалася до 8,2.

Мінералізація та головні іони. Мінеральний склад води Печенізького водосховища за аналізовані роки значно змінювався по створах і залежав в основному від водності року, бічного припливу, мінералізації р. Сіверський Дінець.

Динаміка сухого залишку у воді водосховища за 2005-2009 рр.. показана на рис.3.5. Мінералізація води по довжині водосховища змінювалася в межах 144-978 мг/л з добре вираженою сезонною динамікою. Мінімальні розміри мінералізації води у водосховищі 144-436 мг / л спостерігалися у весняний період поблизу Хотімлі та Мартової, в окремі сезони в створі греблі. Максимальна мінералізація 550-956 мг/л за ці роки відзначалася в осінньо-зимовий періоди поблизу Старого Салтова і Хотімлі, а в окремі роки і в літній період (978 мг/л) поблизу Старого Салтова.

Рис.3.5 Зміна максимальних та мінімальних величин сухого залишку води по довжині Печенізького водосховища в 2005-09рр..

Наведені у Додатку А дані показали, що за всі аналізовані роки величина мінералізації біля греблі значно нижче ніж поблизу Старого Салтова. Мінералізація води за всі роки по водосховищу не виходила за межі встановленої норми (1000 мг/л) для водойми питного призначення.

У відповідності з викладеними вище змінами мінералізації, в ці ж роки спостерігалися значні коливання і концентрації головних іонів, пов’язані з мінералізацією прямою залежністю.

Вміст у воді Са 2+ в залежності від сезону року коливалося в межах 34,1-120 мг/л з мінімальними значеннями в ранньовесняний, а максимальними величинами в осінній періоди.

Концентрація іонів магнію трохи нижче 9,0ч48,6 мг/л з максимальною величиною у весняний, мінімальної влітку і восени.

Хлориди. У Печенізькому водосховищі вміст у воді хлоридів незначне і коливалося за аналізовані роки в межах 10,7-56,0 мг / л з чітко вираженою сезонною динамікою (рис.3.6).

Рис. 3.6 Зміна максимальних та мінімальних концентрацій хлоридів

по довжині Печенізького водосховища за 2005-2009рр.

З наведених у Додатку А даних видно, що мінімальні концентрації хлоридів у водосховищі (8,9-39,5 мг/л) відзначалися у весняний період поблизу с.Хотімлі і біля греблі. Максимальні концентрації хлоридів спостерігалися в осінньо-зимовий періоди (37,0-70,6 мг/л), біля Старого Салтова, що значно нижче концентрації, прийнятої ГОСТом (350 мг/л) для водойми питного призначення.

Аналіз результатів показав, що біля греблі в усі досліджувані сезони вміст хлоридів в 1,2-1,5 разів нижче, ніж у Старого Салтова (рис.3.6).

Сульфати. У природні води сульфати надходять при розчиненні сірчанокислих сполук у ґрунті, розкладанні і окисленні органічних речовин, що містять сірку, а також в результаті антропогенної діяльності.

У Печенізькому водосховищі вміст сульфатів по створах за аналізовані роки змінювалося в досить значних межах 14,4-210,0 мг/л з добре вираженою сезонною динамікою і нижче допустимої норми (500 мг/л) для водойми питного призначення (рис. 3.7).

Мінімальні концентрації сульфатів у водосховищі спостерігались у греблі в більшості випадків у весняний період (14,4-83,0 мг/л), максимальні (43,2-210,0 мг/л) у с.Хотімлі в осінній і зимовий періоди. Концентрація сульфатів у греблі в 1,5-2,5 рази нижче, ніж в інших пунктах.