НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ВСТУПНИКАМ ДО АСПІРАНТУРИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ НАД НАУКОВОЮ ДОПОВІДДЮ (РЕФЕРАТОМ)
КИЇВ-2014
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Відповідно до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року за № 000, вступники до аспірантури подають до приймальної комісії університету разом з необхідними документами, передбаченими правилами прийому, також список опублікованих наукових праць і винаходів. Вступники до аспірантури, які не мають опублікованих наукових праць і винаходів, подають наукові доповіді (реферати) з обраної наукової спеціальності.
Вступникам до аспірантури пропонуються щодо організації роботи над науковою доповіддю (рефератом) з обраної наукової спеціальності, а також вимоги стосовно її змісту, структури, правил оформлення та визначає критерії оцінювання змісту та оформлення наукової доповіді ( реферату).
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Вступник до аспірантури Київського університету права НАН України повинен мати відповідний рівень теоретичних знань та вміти застосовувати отримані знання у наукових дослідженнях фундаментального та прикладного характеру з використанням сучасних інформаційних технологій.
Претендент до вступу до аспірантури готує наукову доповідь (реферат) відповідно до обраної наукової спеціальності.
Мета наукової доповіді (реферату) – довести, що вступник володіє необхідними теоретичними і практичними знаннями з обраного напряму наукової діяльності.
Вступник до аспірантури повинен мати достатній рівень знань та навичок, необхідних для початку власних наукових досліджень, тому при написанні наукової доповіді (реферату) йому необхідно:
· довести високий рівень своїх знань з обраної наукової спеціальності;
· продемонструвати схильність до самостійного аналізу фундаментальних та прикладних наукових проблем;
Основні стадії науково-дослідного процесу
... апробації результатів дослідження включає узагальнення, що відображають у звітах про виконану науково-дослідну роботу, дипломних роботах, монографіях, дисертаціях. Результати дослідження обговорюють публічно, здійснюють рецензування ... з окремих розділів економічної науки, дослідник вибирає тему наукової роботи. Теми наукових досліджень з конкретної економіки формуються в межах проблем цілої ...
· сформулювати та обґрунтувати вихідні наукові положення та ідеї, що будуть покладені в основу майбутнього дослідження.
Наукова доповідь (реферат) повинна носити характер творчої самостійної науково-дослідної роботи. Виклад матеріалу не повинен обмежуватися лише описовим підходом до розкриття обраної теми, а також має відображати авторську аналітичну оцінку стану досліджуваної проблеми й власну точку зору на можливі варіанти її вирішення.
Наукова доповідь (реферат) має висвітлити уміння вступника до аспірантури генерувати нові ідеї, розраховані на близьку або далеку перспективу, та нахил до самостійного проведення досліджень.
Тема наукової доповіді (реферату) обирається вступником самостійно.
Наукова доповідь (реферат) оцінюється провідним науковцем кафедри (за призначенням завідувача кафедри) – передбачуваним науковим керівником. Оцінювання наукової доповіді (реферату) відбувається за чотирибальною шкалою, із зазначенням висновку щодо рекомендації (або не рекомендації) вступника до аспірантури.
У випадку, якщо поданий реферат не дає підстав рекомендувати претендента до вступу в аспірантуру, він (предендент) не допускається до вступних іспитів.
Наукову доповідь (реферат) з обраної наукової спеціальності вступник повинен подати (у зброшурованому вигляді) разом з іншими документами, передбаченими правилами прийому до аспірантури, у зазначений правилами прийому термін.
2. СТРУКТУРА І ЗМІСТ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ ( РЕФЕРАТУ)
Наукова доповідь (реферат) для вступу до аспірантури – це наукова робота, яка містить вичерпну систематизовану інформацію за обраною темою (приблизно від 25 до 40 друкованих сторінок формату А4) і передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраних джерел та самостійно проведеного дослідження.
Наукова доповідь (реферат) повинна відповідати вимогам до наукової публікації, які регламентуються Державним стандартом України.
Загальні вимоги:
· чіткість та логічна послідовність викладу матеріалу;
· переконливість аргументації;
· стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення;
· обґрунтованість висновків та пропозицій щодо проведення досліджень у майбутній кандидатській дисертації.
У науковій доповіді (рефераті) повинні бути відображеними:
· актуальність тематики дослідження, місце досліджуваної проблеми у сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі, відповідність теми сучасному стану науки й техніки;
· обґрунтування обраного напряму досліджень, методів розв’язування задачі та їх порівняльна оцінка у вітчизняній і зарубіжній науці;
· аналіз та узагальнення існуючих результатів;
Наукова дослідна робота студентів
... наголошував: “У вузі наукова робота така ж важлива, як і навчальна, і з цією останньою взаємопов’язана і переплетена...Лише поступово усвідомлення нерозривності наукової роботи з правильно поставленим ... учених”, і викладача, який не працює в цьому напрямку, здебільшого, однаковий. Наукова робота в університеті продовжує залишатись своєрідним додатком, а не основним інтегративним компонентом ...
· розробка загальної методики проведення досліджень, як на етапі підготовки наукової доповіді ( реферату), так і методики, яка буде в подальшому використовуватися у майбутньому дослідженні;
· обґрунтування необхідності проведення експериментальних досліджень, принцип дії розроблених програм, характеристики цих програм, оцінка похибок розрахунків,
· оцінка рівня повноти розв’язання поставленої задачі;
· елементи новизни та практична цінність передбачуваної роботи.
Структура наукової доповіді (реферату):
· титульний аркуш;
· зміст;
· перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності);
· вступ;
· суть наукової доповіді (реферату) (основна частина);
· висновки;
· список використаних джерел (перелік посилань);
· додатки (за необхідності).
Титульний аркуш
Титульний аркуш є першою сторінкою наукової доповіді (реферату), який містить:
· найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри, на якій буде виконуватися майбутнє дослідження;
· назву роботи;
· прізвище, ім’я, по батькові вступника до аспірантури та його статус
( магістр/спеціаліст);
· науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові передбачуваного наукового керівника ;
· м. Київ та рік.
Зміст наукової доповіді (реферату).
Зміст подають безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. До змісту включають структурні елементи у такому порядку: перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовки) основного змісту роботи; висновки; рекомендації (за необхідності); список використаних джерел; назви додатків; номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.
Якщо у роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Методика самостійної роботи студентів
... реферат переростає в курсову роботу, а на її базі готується дипломна робота, що згодом може стати основою для більш глибокого дослідження – кандидатської дисертації. Таким чином, методи самостійної роботи студентів ... цьому може така схема аналізу доповіді (реферату). а). Як розкрито тему ... прагнення, пропонували списки наукової літератури для самостійної роботи. Конспектування. Здійснюється студентами ...
Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва, за абеткою, наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку.
Вступ.
Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі наукової доповіді ( реферату) розкривають актуальність і стан наукової задачі та її значущість, підстави та вихідні дані щодо подальшої розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.
Актуальність теми
Визначення актуальності має бути небагатослівним. Достатньо стисло викласти:
· соціальну значущість проблеми дослідження;
· суттєвість її значення для подальшого розвитку відповідної галузі науки, теорії чи практики;
· значення для створення нових напрямів певної галузі науки;
· вирішення окремих конкретних питань, які спряють якісним змінам у науці чи виробництві;
З метою оцінки сучасного стану досліджуваної проблеми складають стислий огляд літератури, який підсумовує, що саме ця тема, яка буде покладена в основу майбутнього дисертаційного дослідження, ще не була опрацьована та висвітлена у спеціальній літературі і тому потребує подальшої розробки. Тут зазначають:
· практично розв’язані задачі;
· прогалини знань, що існують у даній галузі;
· провідних учених і фахівців даної галузі.
Далі формулюють мету дослідження та завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.
Мета дослідження
Завдання дослідження
Об’єкт
Предмет дослідження
Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.
Також слід подати коротку анотацію елементів нових наукових положень (рішень), запропонованих автором особисто.
У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про можливість наукового використання результатів дослідження або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення, — відомості про можливе практичне застосування отриманих результатів.
Основна частина наукової доповіді ( реферату).
Це – головна частина наукової доповіді (реферату), яка розкриває суть роботи. Вміщують її після вступу, починаючи з нової сторінки. Вона може складатися з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Суть роботи – це виклад відомостей про предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об’єкта, принципів дії об’єкта, основних принципових рішень, що дають уявлення про його устрій і т. ін.) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють елементам новизни, які мають місце у науковій доповіді (рефераті) .
Основи роботи з текстовими документами
... На вкладці головна в групі Шрифт натисніть кнопку Колір тексту і виберіть потрібний колір. Для виконання більшості операцій з обробки тексту, редагований фрагмент слід попередньо виділити. Після виділення фрагмента ... альбоми , журнали й т.д.). Текстовий завжди знаходиться в одному з двох режимів – вставка або заміна. 2. Введення – це основний режим роботи текстового редактора, проводиться за ...
У розділах основної частини подають:
· огляд джерел за темою і вибір напрямів даного етапу дослідження;
· виклад загальної методики та основних методів досліджень;
· експериментальну частину й методику досліджень;
· аналіз тих проблем, які дістануть подальше дослідження у майбутній дисертації.
Текст огляду повинен відповідати наступним основним вимогам:
· повнота й достовірність інформації, що використовувалась;
· логічність структури;
· композиційна цілісність;
· наявність критичної оцінки наведених відомостей;
· аргументованість висновків;
· ясність, чіткість та лаконічність викладу;
· грамотність, відповідність стилю викладу нормам української мови.
В аналізі новизни ( або елементів новизни), вміщеної у наукових працях матеріалу, можуть використовуватись такі критерії: час публікації; час отримання результатів; наявність новизни задачі дослідження чи розробки; нестандартність методики роботи; наявність нових даних; опис нових способів вирішення задачі тощо.
Висновки .
Висновки розташовують безпосередньо після викладу суті роботи, починаючи з нової сторінки. Це синтез накопиченої в основній частині наукової інформації, тобто послідовний, логічний, чіткий виклад головних результатів дослідження. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність).
Ця частина містить висновки автора як стосовно суті проблеми, що розглядалась у науковій доповіді ( рефераті) так і стосовно тих питань, які будуть в подальшому досліджуватись у майбутньому дисертаційному дослідженні.
Список використаних джерел.
Список використаних джерел, який починають з нової сторінки, завершує основну частину.
Використані джерела рекомендується розміщувати в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Це один з можливих способів розміщення джерел. Проте це не виключає можливість застосування інших способів, зокрема, алфавітного – за алфавітом прізвищ авторів або назв твору (він найзручніший для користувння).
Особливості роботи в команді
... роботи. Є цілковиті індивідуалісти, котрі в команді, в кращому випадку, працюватимуть нижче середнього, а в ... суперечать. Так, наприклад, відданість фірмі і орієнтація на колективну роботу надзвичайно розвинута ... напруженості, недовіри, вища продуктивність. Керівнику слід робити все, щоб згуртувати ... групові задачі і виконувати їх. Вони можуть бути умовно названі наступним чином: “голова”, “генератор ...
Кількість використаних у науковій доповіді (рефераті) джерел не регламентується. Це залежить від теми та завдань наукової доповіді (реферату) (але це не повинен бути повний список джерел до майбутньої дисертації) .
При складанні списку використаних джерел слід зважати на певні правила. До списку входять:
· офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ та відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми;
· основні праці провідних фахівців у даній галузі;
· праці авторів, що відбивають головні погляди на розв’язувану проблему.
Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті наукової доповіді (реферату) і які фактично не було використано, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги. Кожне літературне джерело списку повинно знайти відбиття у тексті наукової доповіді (реферату).
Якщо автор робить посилання на будь-які запозичені факти або цитує праці інших авторів, то він обов’язково має зазначити їхнє джерело.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог діючих в Україні міждержавних та державних стандартів.
Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» ( Бюлетень ВАК України, №3, 2008 (Форма 23, С. 9–13).
3. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ (РЕФЕРАТУ)
півтора міжрядкових інтервали
Під час виконання роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Всі лінії, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи. Окремі слова, формули, знаки, які вписують чорнилом, тушшю, пастою у надрукований текст, мають бути чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має максимально наблизитись до щільності основного тексту. Виправлення повинно бути чорного кольору.
розмірів берегів
· лівий – не менше 30 мм
· верхній і нижній – не менше 20 мм,
· правий – не менше 10 мм.
Розмір шрифту – 14.
Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж два рядки.
Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту у нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Соціальні служби та форми роботи з населенням в громадах
... зарубіжних країнах одним із пріоритетних напрямів роботи з дітьми та молоддю є створення умов для їх освіти та самоосвіти. Наприклад, в Данії, щоб реалізувати цей напрям, кожен муніципалітет ... бюджети Франції була введена посада координатора з позашкільної роботи в кварталі, окрузі. Він приймає на роботу аніматорів, координує їх діяльність в центрах канікул і дозвілля, клубах за місцем ...
Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, у додатках.
Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої), не підкреслюючи, без крапки у кінці. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.
Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.
Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів.
Перелік повинен розташовуватись двома колонками. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці скорочення і терміни, праворуч – їх детальну розшифровку.
Нумерація сторінок наукової доповіді (реферату).
Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Титульний аркуш (перша сторінка роботи) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки зазначають у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці.
Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1 ВСТУП” або “Розділ 6 ВИСНОВКИ”.
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах викладу суті роботи; їх позначають арабськими цифрами без крапки, наприклад: Розділ 1. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають з номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою; після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу).
Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Організація претензійно-позовної роботи на підприємстві
... претензійної роботи рекомендується обговорювати на засіданнях керівних працівників підприємства. При цьому роботу з підготовки цих матеріалів слід виконувати ... і номер претензії; обставини, через які висунуто претензію; докази, що підтверджують ці обставини, посилання на ... виникає за наявності недоліків виробництва, наприклад порушення ритму роботи, постачання неякісної сировини, які необхідно ...
Пункти повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного підрозділу. Номер пункту складають із номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту також ставлять крапку, наприклад: 1.1.1. Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Після номера підпункту ставлять крапку, наприклад: 1.1.1.1., а потім зазначають назву підпункту. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.
Оформлення приміток
Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово “Примітка” друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи, а після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки.
Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. У такому разі після слова “Примітка” ставлять двокрапку і в наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:
Примітка:
1. Текст першої примітки.
2. Текст другої примітки.
Загальні правила цитування та посилання на різні елементи
Текст наукової доповіді ( реферату) може включати:
· посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними;
· посилання, переказані власними словами автора наукової доповіді (реферату) (без лапок), але проіндексовані також, із точним зазначенням джерела цитування.
Цитування повинно бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без перекручення авторського тексту. Випущений текст замінюється трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні (переказі) слід бути гранично точним у викладі думок автора і давати відповідні посилання на джерело. Посилання у тексті роботи на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: “… у працях [1-3] …”. Якщо використовують відомості, матеріали з джерел із великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання у роботі, наприклад [27, с.45]. У випадку вживання непрямих цитат, тобто, коли автору наукової доповіді (реферату) не вдалося знайти оригінал цитованого твору, посилання подають у такому вигляді: [Цит. за 17, с.214].
Рекомендується в основному тексті давати посилання на особисті наукові праці, але лише у тому видку якщо вони є. При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати: “… у розділі 3 …”, “… дивись ”, “… відповідно до 1.” . Посилання на формули та рівняння роботи вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад: “… за формулою (2”. За необхідності посилання на ілюстрації роботи вказують порядковий номер ілюстрації, наприклад: “… на рис. ” або зворот типу : “… як це показано на рис. 1.2”. На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово “таблиця” у тексті пишуть повністю наприклад: “… у таблиці ”. При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “… див. таблицю ” чи “…див. рисунок ”.
Особливості здійснення соціальної роботи в Німеччині на кінець ...
... дослідження: соціальна робота в Німеччині. Предмет дослідження: особливості здійснення соціальної роботи в Німеччині. Мета дослідження: проаналізувати досвід розвитку, організації та функціонування соціальної роботи в Німеччині. Гіпотеза дослідження: ґрунтується на припущенні, що особливості здійснення соціальної роботи в Німеччині ...
Оформлення таблиць
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиці, яку слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою).
З нового рядка пишуть слово “Таблиця” з великої літери, після чого зазначають її порядковий номер.
Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: “Таблиця 1.2” — друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами. Таблиця може мати заголовок, який друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею після її номера. Назва має бути стислою та відбивати зміст таблиці.
Таблицю з великою кількістю рядків необхідно переносити на наступну сторінку. При поділі таблиці на частини допускається її головок (заголовки стовпців) або бокових (заголовки рядків) заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово “Таблиця 1.2” та її назву вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці 1.2” із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині. Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють словом “Те ж”, а далі — лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то у ньому ставлять прочерк. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи.
Оформлення додатків
Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: “Додаток А”, “Додаток Б” і т. д. Текст додатку, за необхідності, можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) й крапку, наприклад: “А.2” (другий розділ додатку А), “Г3.1” (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: “2” — другий рисунок додатку Г; “2” — друга таблиця додатку А, “формула (А.1)” — перша формула додатку А. У посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння у тексті додатку рекомендується писати: “… на рисунку А.2 …”, “… у таблиці А.1 …”, “… за формулою (А”. Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують, як і в основній частині. Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи. Вони повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку у переліку посилань (список використаних джерел).
Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.
4. КРИТЕРІЇ ОЦІ НЮВАННЯ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ (РЕФЕРАТУ)
Оцінка наукової доповідь (реферату), яка надається передбачуваним науковим керівником майбутньої кандидатської дисертації та погоджується з членами екзаменаційної комісії з обраної наукової спеціальності, має об’єктивно встановити, наскільки повно і глибоко використані вступником до аспірантури наукові джерела у висвітлені теми дослідження; вміння автора ставити проблему, обґрунтовувати її наукове і соціальне значення, а також розуміння автором співвідношення між реальною проблемою та рівнем її концептуальності. Крім цього, оцінюється повнота авторського висвітлення використаних джерел під кутом зору тієї проблеми, яка буде покладена в основу майбутньої дисертаційної роботи, глибина порівняльного аналізу стану досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі, володіння методами збирання та інтерпретації емпіричної інформації; самостійність роботи, її грамотність та оригінальність в осмисленні матеріалу; обґрунтованість поданих висновків і рекомендацій.
